Виїжджаючи з благополучного Києва під час чергової поїздки на Схід, проводжаєш це місто без війни з якимось жалем. Приходить розуміння, це місто, що живе в незнанні тих жахів, які відбуваються в декількох сотнях кілометрів від нього, в нинішній ситуації нездатне на мобілізацію перед обличчям небезпеки. Вона занадто далеко від нього і занадто примарна в інфополі, що нав’язується нам.
Я йду вглиб Широкиного. Зараз ці будинки, на які були витрачені багато років і праці, безлико дивляться вибитими вікнами на пусті вулиці. Акуратно крокуючи дворами, в повній тиші й на самоті, відчуваєш всім єством дисонанс. Маріуполь на відстані пари десятків кілометрів від цього апокаліпсису. Нова ескалація конфлікту – і всі ті тисячі снарядів, що прилетіли до Широкиного, знищуючи все в надії зачепити й українських бійців, можуть вже обрушитися і на Маріуполь. Але в Маріуполі зараз спека, на вулицях продається квас у бочках, люди в легкому одязі йдуть на пляжі, місто цвіте рекламними плакатами, на яких черговий культурний захід…
Широкине. Фото: Serg Marco
Про війну неможна розповідати так, щоб люди її відчули та зрозуміли. Війну можна тільки побачити, пропустити крізь себе ці зруйновані будівлі, розмови бійців про бойові зіткнення, поспілкуватися з людьми, які живуть у прифронтовій зоні. Відчуйте той страх за неймовірний розвиток подій, за тих, хто живе на лінії удару. Усвідомте ненависть до ворога, який зробив все це. І тоді всередині народжується в сотий і тисячний раз лише одна думка – ворог не повинен дійти до мирних міст. Маріуполь не повинен стати таким, як Широкине. Київ не повинен стати таким, як Широкине. Дніпро не повинен стати таким, як Широкине. Так, мешканцям цих мирних міст це здається нереальним, але, приїхавши на передову і побачивши все це на власні очі, усвідомивши ту міць, яка є у ворога, і як вона може скидатися на мирні українські міста, ти розумієш – це може статися. Тому що ворог – на нашій землі, і, треба визнати, він сильний.
А значить, живучи тихим і спокійним життям, відвідуючи бари та ресторани, слідкуючи за прем’єрами нових фільмів у кінотеатрах, ми не повинні забувати про допомогу тим, хто охороняє це мирне життя. Поки ворог на нашій землі – війна продовжується. Не забувайте про це.
Автор: Serg Marco
Напередодні волонтери People’s Project показали, як виглядає війна: відео запеклого бою з російськими терористами передали бійці 53 бригади. А нещодавно біотехнологи відростили нову кістку ноги пораненому добровольцю батальйону “Донбас”.
Наразі за проектом «Оперативне реагування» триває збір коштів на нагальні потреби наших хлопців на фронті. Там можна подивитись перелік того, що запросили солдати і зробити посильний внесок.
Будемо вдячні за поширення.
Разом до Перемоги!
