Минула доба видалася надзвичайно гарячою на Маріупольському напрямку. Попри Мінські угоди та начебто режим тиші, терористи гатять із артилерії усіх калібрів. Сьогодні уночі за мішень обрали найближче передмістя Маріуполя, селище Виноградне. За повідомленням очільника обласної поліції Донеччини В’ячеслава Аброськіна, постраждали будівлі на вулиці Центральній.
Жити б і жити – якби на голови не сипалися ворожі снаряди. Фото: В’ячеслав Аброськін
Крім того, терористи поцілили у газопровід — без газу у таку холодну пору залишились аж 600 приватних господарств. Лише дивом серед мешканців обійшлося без поранених – загинув лише чийсь вірний пес.
Щастя, що це смертоносне залізяччя не поцілило у людей. Фото: В’ячеслав Аброськін
Продовжують засипати снарядами і позиції наших військ. Чи не щоночі на голови наших захисників сиплються десятки, а інколи навіть і сотні снарядів. Журналістці 5 каналу Тетяні Ігнатченко «пощастило» навіть втрапити під прямий обстріл. Просто під час того, як знімальна група працювала на позиціях морпіхів під Маріуполем, терористи почали обстрілювати позиції наших військ з 82-міліметрових мінометів. Військові кажуть: ворог відстежує будь-які переміщення на передовій, певно, вирішили особисто «привітати» журналістів.
Варто окремо зауважити: популярні у ворога терміни «ополчення» чи відносно нейтральне «сепаратисти» дещо спотворюють дійсність, і це є вагомим елементом гібридної війни. «Ополчення» — дійсно народні повстанці, загони, що збираються із простого люду у буремні часи. От тільки організуються вони, аби допомогти власній армії очистити рідну землю, а не лизати смердючий чобіт окупанта. Сепаратисти ж виступають за відокремлення певних територій і надання їм статусу самостійного державного утворення. Тому називати сепаратистами наволоч, яка мріє пошвидше влягтись під Росію, дещо неправильно. От визначення «Терористи» є надзвичайно доречним: сипати снаряди на голови власного народу, тримати звичайних людей у постійному страху — це і є тероризм у рафінованому вигляді.
Можна малодушно зауважити — де я, а де ті обстріли – бідні люди, піду-но я, заварю собі чашку гарячої кави і пошвидше забуду про всі страхи. Та для багатьох наших людей терор та війна — поняття геть неілюзорні. Волонтерка Лілія Українська опублікувала приголомшливе фото — гляньте лише, як бідолашне дівча реагує на постійні обстріли. Ким, якими виростуть наші нещасні діти, що змушені жити фактично на передовій?
Черговий вечір у Маріуполі. Фото: Лілія Українська
Ми не можемо одномоментно вимести усю нечисть з нашої землі — за спиною донецької та луганської наволочі стоять російські війська, готові щомиті навалитися на нашу землю смертоносною армадою тисяч снарядів та іржавого залізяччя. Та ми мусимо пам’ятати: між ними і нами стоїть лише наша українська армія. Ми можемо, ні, ми мусимо дбати про наших військових – аби вся ця нечисть не лізла далі, аби за потреби наші хлопці могли б дати окупантам гідну відсіч. Це під силу кожному з нас: проект «Оперативне реагування» створено, аби забезпечувати найнеобхіднішим наших військових, що тримають рубежі у найгарячіших точках фронту. Між степом та морем, промзонами та териконами, вони буквально вгризлися у сухі, переорані вибухами землі , аби ціною власного життя утримати будь-якого ворога. Надати їм найсучасніше спорядження, амуніцію, оптику, засоби зв’язку – все це ми можемо зробити лише разом. Адже кожна гривня ваших пожертв – ще одне врятоване життя, ще один знищений ворог, зрештою, це вагомий внесок у оборону та нашу майбутню Перемогу.
