У «Біотесі» знову справжній аншлаг – так співпало, що періоди відновлень та відпочинку скінчилися, тож деякі бійці, і лікарі знову дійшли до активної фази роботи. Нині у клініці зібралися одразу аж шестеро бійців, що мали вкрай тяжкі поранення або ж патологічні ускладнення після бойових травм. Всі вони проходять ті чи інші стадії лікування та подальшої реабілітації. Думаємо, буде доречним сказати кілька хороших слів про кожного із хлопців.
Перший і головний – пан Олександр. Вже без масивної залізяки, з легкою пов’язкою на нозі. Головний, бо саме зараз йому проводять додаткову операцію на гомілці.
Рани він отримав під Донецьким аеропортом, в тому ж бою, що й Віталій – чоловіки служили у одному підрозділі. Поруч жахнула міна, осколками тяжко посікло усе тіло. У військових шпиталях успішно залікували всі рани, окрім однієї – осколок перетворив гомілку на кашу. За допомогою клітинних технологій фахівці «Біотеху» успішно зростили потрощені кістки. З м’якими тканинами дещо поки що гірше: після такої масштабної та глибокої рани шкіра та інші тканини заростають досить погано. Сьогодні панові Олександру проводять масштабну пластичну операцію, аби закрити усі дефекти і щоб, нарешті вже, заросло і більше не турбувало.
Ось Віталій – молодий танкіст, постраждав у бою під Савур-могилою, коли вибухом тяжкої артилерійської міни його танк скинуло з автомобільного мосту. Побратим Віталія загинув, хлопець же із тяжко потрощеною гомілкою втрапив до шпиталів. Зрощували довго тяжко і невдало – аж поки хлопець не втрапив до «Біотеху». Саме тут тяжко скалічені кістки нарешті зростили докупи, Віталій вже ходить на власних двох, нині ж лікарі працюють із покаліченими сухожиллями, аби стопа Віталія змогла функціонувати у повній мірі, без жодних обмежень.
Володимир же захищав Донецький аеропорт, свого часу наступив на міну. Вибухом геть відірвало п’ятку і дивом не відірвало всю ногу. Скажемо з огляду на практику: травма дуже підла, дефект поганючий, відновити його за допомогою традиційних методів видається чимось на межі фантастики. Тож найчастіше за такої травми ноги або відрізають, або відпускають хлопців так, як є – нога наче на місці, то й що, що ходити на ній неможливо. Володимиру пощастило: за допомогою клітинних технологій фахівці проекту виростили необхідний кістковий фрагмент, вростили його на місце дефекту. Далі справа за пластикою, на місці травми вже відновили м’які тканини шляхом пересадки власних тканин пацієнта, нині ж лікарі працюють над відповідними сухожиллями – так, аби із часом Володимир не лише мав нову п’ятку, а і вповні, без обмежень, міг користуватися ногою.
Трохи збоку сяє обличчям Ігор. Юний воїн із сонячної Херсонщини, який і взагалі міг лишитися в полях під Шахтарськом назавжди. Підрозділ Ігоря втрапив у засідку, вибили майже всіх – тяжкопоранений хлопчина, стікаючи кров’ю, повз степами всю ніч, аж поки вибрався до людей. У шпиталях врятували життя. Що робити з ногою, не знав ніхто – куля знищила величезний шматок стегнової кістки, намагалися зростити, імплантували велетенський штифт – та так і не зрослося. З часом зламалися і гвинти, і сам штифт – тож Ігор залишився з бідою один на один. Могли б і геть відрізати, якби не «Біотех» – у рамках проекту Ігорю замістили дефект велетенським кістковим фрагментом, який виростили з власних клітин самого хлопця. Нині Ігор їздить на контрольні огляди і дещо занадто береже свою нову ногу: нині лікарі порадили давати істотно більше навантажень, аби організм звикав та повертався до повноцінної роботи. Що вкотре приємно відзначити: до проекту Ігор долучився сірим на лице, змарнів від болю та страху. А сьогодні він вже не просто посміхається, а сяє від щастя. І це, знаєте, дуже мило.
Дещо недовірливо, як і завжди, зиркає на нас інший Віталій. Молодий хлопчина, справжній відчайдух, на фронт пішов добровольцем. В бою під Пісками тяжко скалічило ногу, куля розбила стегнову кістку біля коліна, після того хлопчина попав у полон. Дяка богові, там хлопцеві надали медичну допомогу, а вже після звільнення взялися лікувати у військових шпиталях. Не вилікували: кістку нищив тяжкий остеомієліт, палаюча інфекція зводила нанівець усі зусилля лікарів і повільно, але невідворотно вела, зрештою, до ампутації. Вже у рамках «Біотеху» Віталію вичистили усі осередки інфекції, вивели скручену ногу у фізіологічне положення та замістили дефект нововирощеним фрагментом кістки. Нині хлопчина проходить огляди та необхідні процедури під контролем лікарів, які спостерігають за процесом зрощення та відновлення. Щиро сподіваємось, що у скорому часі основний етап лікування цієї начебто безнадійної рани буде успішно завершено.
Останнім скажемо про Олександра. Кадровий військовий-десантник, чоловік віддав Армії 16 років життя. Тяжкі рани отримав у перші ж гарячі дні: російська артилерія валила просто через кордон, підрозділ хлопців-десантників допомагав евакуювати прикордонників, явно не споряджних до позиційного бою під ураганним артилерійським обстрілом. Щось поцілило у БТР, в якому і їхав Олександр – сам чоловік отримав вкрай тяжкі травми тіла та голови. Каже, життя врятував волонтерський шолом – та і без того з розбитою головою довелось попомучитись. Зараз дефект черепа заміщує металева пластина, і світла дяка, що обійшлося лише тяжкою травмою, без подальших когнітивних чи неврологічних порушень. Зі стопою теж довелося помордуватись: потрощені кістки у «Біотесі» збирали, мов конструктор, скріплюючи та зрощуючи побите клітинними матеріалами. Зрослося! От тільки, що природно за подібної травми, дещо криво: нещодавно довелося розсікати кістки, виводити їх у правильне положення та зрощувати наново. Зараз Олександр проходить ряд контрольних оглядів та заходи реабілітації. У скорому часі чоловік матиме можливість знову у повній мірі ходити на власних двох.
Тепер же про ще більш важливе. Усі ці, та багато інших хлопців завдячують своїм шансом пані Ользі Домбровській, волонтерці з Одеси, яка присвячує порятунку бійців просто неймовірних титанічних зусиль. Крім того, слова подяки хотілося б висловити і на адресу військового шпиталю, що у Одесі. Хай тамтешні лікарі і не завжди мають можливості та ресурси, аби подолати усі найтяжчі поранення, з якими їм доправляють скалічених бійців, проте жодних ускладнень у нас із ними ніколи не виникало – у шпиталі завжди йшли назустріч «Біотеху» і докладали усіх зусиль, аби поранені хлопці скористались хоч найменшим шансом на зцілення. Друзі, щиро дякуємо!
Як ви розумієте, все це лікування вартує неабияких грошей. Застосування провідних технологій, використання унікальних витратних матеріалів, робота вузькопрофільних фахівців, суто медичні та медикаментозні витрати – навіть попри разючі знижки клініки ilaya, на базі і ресурсах якої і функціонує проект «Біотех-реабілітація поранених», все ж навіть на лікування цих шістьох хлопців ми витратили, грубо кажучи, кілька мільйонів гривень. Всі ці гроші центр People’s Project зібрав та оплатив виключно коштом благодійних пожертв. Анонімні меценати, підприємства, що жертвують кошти, інші благодійні організації та допомога небайдужих громадян – обсяги та розміри пожертв ви завжди зможете бачити у онлайн-звіті проекту. Спільними зусиллями ми збираємо величезні грошові суми, які тут же, до копійки, йдуть на лікування поранених бійців. Єдиний, хто й досі не долучивсь до процесу – держава. Через дивну позицію очільників Мінохорони здоров’я програми, які мали на меті вивчення, розробку та впровадження інноваційних методів лікування або хоча б виділення коштів самим бійцям, аби вони могли лікуватися навіть поза межами деhжавної системи охорони здоров’я, блоковано медичними функціонерами. Що ж, певно, відрізати та протезувати їм видається доцільніше.
Тим не менше, ми продовжуємо свою роботу. До кінця вересня у клініці прооперують ще двох бійців, а деякі хлопці прибудуть на додаткові процедури. Вже завтра знову оперуватимуть Олександра, який лікується після того, як – тільки уявіть! – граната АГС втрапила йому у плече. Олександрові поступово компенсують тяжкі кісткові дефекти складного профілю і фактично наново конструюють плече.
Десь у двадцятих числах вересня оперуватимуть і пана Василя – симпатичного чоловіка, що служив у танкових військах і отримав осколок у руку. Наразі рука пана Василя істотно вкоротилася і практично не працює. А чоловік же працює на землі, крім того, не цурається і пензля – хіба ж ми можемо полишити його у біді і не скористатися шансом відновити руку? Крім того, є й інші бійці, які проходять лікування і потребують коштів, це вже не кажучи про чергу, в якій стоїть ще зо десять тяжкопоранених бійців.
Ці люди довірилися нам із вами в біді. Їм більше нікуди йти, ні в кого просити допомоги. Вилікувати їх, повернути до нормального життя у наших із вами силах. Не можемо ж ми пустити хлопців по світу каліками. Але ситуація така, що без вашої участі «Біотех» можна сміливо закривати, а всіх поранених розганяти з палат – від держави ми допомоги, схоже, не дочекаємося, а більше нам грошей на лікування взяти просто нема де. Друзі, вибачте, але ми вчергове змушені просити вас про допомогу – не залиште наших захисників у біді. Якби не вони, якби не спинили ворога страшною ціною каліцтва, чи були б ми з вами й досі живі і здорові.
