Швидкий, потужний, з гарною позашляховою прохідністю. А тепер іще й смертоносний. Волонтери продовжують випробування автоматизованої турелі під кулемет калібру 14.5 мм. Півроку тому волонтери People’s Project доставили під Маріуполь три величезних пікапа, які за фактом були вантажівками з потужними двигунами. Сьогодні один з цих «траків» проходить ремонт і ліфтування в Києві і допомагає з випробуваннями автоматизованої турелі під кулемет 14.5 мм.
Дорога на Десну, машина забита всілякими потрібними речами та інструментами, але навіть з урахуванням двох півтораметрових кейсів під зброю і сумок з інструментами, прицілами і іншим, в кабіні сидять п’ятеро і не скаржаться на тісняву. Машина легко прискорюється на світлофорах, пожирає кілометр за кілометром в бік 169-го навчального центру «Десна», паралельно приковуючи погляди водіїв автомобілів, що їдуть поруч, які намагаються зрозуміти, що це за монструозний джип так жваво полетів вперед… А що це у нього таке ззаду за конструкція?
Вже на Десні різношерстна компанія вибралася з трака, явивши командуванню навчального центру Десна волонтерів Максима Рябоконя, Дарину Морозову, Сержа Марко і зброяра Івана Савельєва. Ну і морпіхи 36 бригади пильно стежать за майном свого батальйону)
Трак, включивши повний привід і знижену передачу, спокійно по піску заїхав на полігон. Турель окупували Іван Савельєв, що встановлює кулемет КПВТ, і Серж Марко, що встановлює і налаштовує тепловізійний приціл «Archer», який дозволяє побачити людину на дистанціях до 2 км. Пульт дистанційного керування в руках Івана Савельєва наводить кулемет на мішень, Марко регулює фокус на прицілі, настає момент істини. Чи витримає турель? Які дефекти будуть виявлені при практичному використанні? Чи буде досягнута необхідна точність? Чи не буде великим розкид?
Гуркіт КПВТ приголомшує. Шматки металу здіймають фонтани землі на дистанції більше кілометра. Друга черга, третя. Турель працює. Ствол повертається назад в початкове положення. Все в порядку. Але Савельєву і Марко не йметься. Вони щось обговорюють з приводу узгодженості кронштейна кріплення оптики і каналу ствола, дискутують про нове місце під оптику і наявності прицілу «дублера», знаходять в конструкції мікролюфт і обговорюють, як його прибрати. Максим Рябоконь уважно переглядає відеокадри записи стрільби, намагаючись зрозуміти, як поводить себе сам кулемет при стрільбі короткими і довгими чергами. Дар’я Морозова теж поруч – бере активну участь у процесах.
А ось і ще один короб, забитий стрічками з патронами. Автомобіль розгортається, кулемет зводиться на іншу мішень і знову гуркіт пострілів приголомшує глядачів. Кулемет, вистрілявши ще один короб, знімається з турелі і повертається на своє місце у БТР. Волонтери, подякувавши командуванню навчального центру «Десна», завантажуються в машину і виїжджають назад до Києва.
Серйозні калібри, серйозні виклики. Не можна передавати подібну конструкцію в армію, не провівши випробувань цієї турелі на полігоні. Випробувати. Протестувати. Знайти в результаті тесту все вади конструкції. Виправити їх. Знову протестувати. І так, допоки до роботи турелі не буде взагалі ніяких претензій.
І судячи з результату цих практичних стрільб – випробування і поліпшення конструкції турелі буде скоро завершено. Праця довжиною більш ніж на півроку, близька до завершення.
Зовсім скоро морські піхотинці отримають швидкий і потужний транспортний засіб, який зможе як перевезти за раз два відділення особового складу, півтори тонни боєприпасів або буксирувати БТР, так і виявити противника на дистанції і перемолоти його на порох. А волонтери отримають досвід в створенні автоматизованих турелей під великокаліберні кулемети. Кількість яких, ми сподіваємося, скоро буде рости в нашій армії.
