Замінований Донбас. Монолог сапера

Замінований Донбас. Монолог сапера

Вже вкотре у офіційних зведеннях трапляються повідомлення про те, що наші сапери виявили та знешкодили протипіхотні міни натискної дії ПМН-2. Так, відповідно до усіх інструкцій, ці міни вважаються такими, що не підлягають зняттю чи знешкодженню. Проте досвідчений сапер, за бажання та відповідного рівня досвіду й знань, може і знешкодити її, і навіть зняти. Це вкрай небезпечна задача, проте вона все ж можлива.

Розповім про саму міну доступною мовою.
Це кругла пластикова коробочка зеленого кольору, за розміром приблизно мов банка консервів. Згори – вкритий чорною гумою датчик цілі у характерній формі хреста. Саме якщо наступити на нього, і відбувається вибух.

Міна вкрай проста у використанні. Викопуєш невелику ямку, прокручуєш металеву запобіжну чеку, висмикуєш її, вкладаєш міну у ямку і гарненько її маскуєш. З моменту, коли сапер витягає чеку, міна безпечна ще якийсь короткий час – від 2 до 10 хвилин, а потім переходить у бойове положення. Цей час потрібен для того, аби сам сапер не підірвався, доки встановлює міну.

Максимальна чутливість цієї міни складає усього 25 кілограмів. Якщо врахувати, що у середньому людина створює значно більший тиск на ґрунт при ході, то міна, коли на неї втрапляє нога, спрацьовує безвідмовно. 

Попри відносну простоту встановлення та невибагливість міни, всередині неї досить непростий механізм, а ще – 100 грамів вибухівки ТГ40: це суміш тротилу та гексогену. Такого заряду більш ніж достатньо для того, аби відірвати людині стопу і, якщо друга нога стоїть близько, пошкодити і її. Знаю лише один випадок, коли за підриву бійця на такій міні, стопа бійця отримала серйозні ушкодження, але її не відірвало. Йому дуже пощастило, якщо таке визначення буде хоч трохи доречним.

Найнеприємніше. Міна герметична, і простояти на бойовому зведенні, в очікуванні своєї жертви, може десятиліттями, доведено на сумному прикладі Камбоджі. Саме тому такі міни суворо заборонені до використання Отавською конвенцією. Україна цю конвенцію підписала, ратифікувала й суворо її дотримується, а от небратська нам Росія і досі з цим не поспішає. У нас таких мін просто немає: усі ще радянські запаси давно фізично знищено. Тепер же сепаратисти під керівництвом своїх російських кураторів щедро нашпигували такими «сюрпризами» українську землю.

Сюжет Війського телебачення самі про ці міни.

Вперше ці страшні знахідки ми виявили у лютому 2016-го на Горлівському напрямку. Було це так. 24 лютого одній нашій групі спало на думку, що оскільки лише учора було 23 лютого, тому логічно, що під ранок сєпари будуть у стані «літаючих аквалангістів». Подбавши про вогневу підтримку двох батальйонів, бійці вирішили вибити сепаратистів з невеликого опорника, на якому, до того ж, знаходився спостережний пункт. Прорахували усе точно: о п’ятій ранку шквал вогню викликав у сєпарів жахливу паніку. Працювало усе: стрілецьке, ЗУшки, гранатомети, кілька разів поцілили ворога і з «Джмелів». Сєпари зрозуміли, що справи кепські, кинули все майно і БК – забрали лише зброю, і хутко втекли на свій КП, волаючи по радіо про жахливий наступ «укропів».

Наша штурмова група рушила уперед. Зима була теплою, снігу мало, грязюки багато. Перед самим опорником – гарна рівненька галявина, невисока трава…

 – Стоп! – Різко здійняв руку розвідник, що йшов першим, і всі тут же завмерли.

Просто у траві валялася характерна Т-подібна чека.

 – Ідіоти, блін, – буркнув розвідник, який, до всього, виконував ще й обов’язки сапера. – Хто ж такі штуки розкидає? З собою забирати треба. Олені…

Далі пішла робота. На коліно, дістати ніж, видивитися характерні пагорбки, що випинаються з дерну, обкопати, впевнитися, що немає додаткових пасток, переглянути маркування, вкрай акуратно дістати назовні. Усього знайшли п’ять таких мін. Групі дуже пощастило, що сапер ворога виявився некваліфікованим і кинув на місці мінування чеку.

– А я думав, що все це казочки, – підсумував сапер, – а виявляється, у сєпарів і справді є ця погань. Справи кепські…

Справи і дійсно були кепські. Якщо розтяжку пильний боєць ще може помітити і вберегтися, то від натискної протипіхотної міни застрахуватися шансів немає. І звістки про виявлення таких мін трапляються все частіше й частіше. Дуже важко спрогнозувати, скільки людей – і військових, та і мирних цивільних вже по війні, – стануть інвалідами завдяки «братній» допомозі Росії. У Камбоджі люди підриваються на таких мінах і до сих пір, навіть попри титанічні зусилля організацій, які десятки років займаються гуманітарними розмінуваннями.

Поки радує лише одне: українські сапери попереджені, а значить – озброєні.

Разом переможемо!

Нічний Сталкер, спеціально для People’s Project.

всеукраїнський центр волонтерів

people’s project

people

юридична особа:

Миколаївський обласний благодійний фонд
“регіональний фонд благочестя”
Свідоцтво про державну реєстрацію благодійної організації Серія АВ №736456 від 26.09.08

контакти:

Телефон:+38 097 334 26 04
Email:info@peoplesproject.com

Преса про нас

  • Новинарня
  • UA:українське радіо
  • UA|TV
  • 112 Україна
  • Радіо Свобода
  • УКМЦ
  • Український тиждень
  • Головне управління розвідки МО України
  • УНІАН
  • Ліга.НОВОСТИ
  • Depo UA
  • Інтер
  • Українська Правда
  • Styler РБК-Україна
  • 5 канал
  • Обозреватель
  • Новое время
  • ЦЕНЗОР.НЕТ
  • Bloomberg
  • FOX NEWS
  • Forbes
  • thequardian
  • 1+1 media
  • ictv
  • Украина
  • Еспресо TV
  • Громадське
  • НОВИНИ 24
  • “ЧАС”
  • zik
  • Журнал Житомира
  • СЕГОДНЯ.ua
  • ain
  • ZN,UA
  • delo.ua
  • inforesist
  • NEWSru.com
  • О.П.А.D
  • Вчасно
  • СОЦПОРТАЛ
  • Укрпогляд
  • tribuna
  • cimic
  • комсомольская правДА!