Друзі, кілька слів про події останніх днів. Так, росіяни справді повернули Україні кораблі, захоплені ними у Керченській протоці минулого року. Лише учора, 20 листопада, кораблі прибули до Очакова. Прибули не своїм ходом: всі три судна до порту притягнули на буксирі. Згідно юридичного боку справи, кораблі передали «на відповідальне зберігання» як «докази» у «кримінальній справі», яку й досі розслідують росіяни. Та вже хай хоч так, подальшим виправленням цього ганебного стану справ займатимуться вже наші дипломати у міжнародних судах.
З самого ранку аж цілісіньке ФСБ та інформаційні наймити росіян розповсюджують відеоролик про те, що унітаз таки на місці. Ролик, який нібито свідчить про повну технічну справність та комплектність кораблів до моменту передачі їх Україні. Поширювати цю агітку ми не будемо, втім, скажемо кілька слів. Хоча сам ролик схожий на досить примітивний монтаж, бо ж значною мірою знятий невідомо де і коли, та корисним дурням цього вистачає: отже, проти України і тут розгортається брудна інформаційна кампанія. Закликаємо вас бути пильними і ставитися до інформації критично й розважливо. Зазначимо лише одне: весь процес із самого початку проходив під прицілом гармат значної кількості російських військових кораблів та авіації. Росіяни не давали нашим офіцерам жодним чином оглянути наші кораблі до того, як підписати документи про передачу «у повному комплекті та без претензій». Тож представникам нашої сторони довелося підписувати папери із окремим зазначенням про те, що кораблі приймають без огляду. А вже під час самого огляду виявили таке…
Стосовно технічного стану кораблів: колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив відповідний документ. Це неофіційний попередній звіт про технічний стан від службовців, які оглянули катери вже одразу після передачі. Про те, що йдеться у доповідній записці, говорили і самі моряки.
Так, з міркувань безпеки, моряки мусять самостійно знищити апаратуру спецзв’язку, щоб у випадку чого та не дісталася ворогу. Та навіть якщо не зважати на специфічне приладдя, то росіяни повернули судна не лише з відсутніми засобами зв’язку та іншими елементами електронних корабельних систем, а й без шлюпок та вогнегасників, акумуляторів та ліхтарів, зброї та запчастин для ремонту, ба навіть плити з камбузу, унітазу, частини каналізаційної системи та особистих речей моряків. Крім того, значну частину конструктивних елементів та вузлів кораблів просто пошкоджено. Що ж. Сподіваємося, ця ганьба того справді варта, і там, куди росіяни потягли вкрадений унітаз, він і справді потрібен більше, аніж на кораблях, які повертали під пильною увагою усього світу.
Тепер же до справи, милої вже нашому серцю та оку. Так, тим чи іншим чином, задіяні у процесі були усі підрозділи наших Військово-морських сил. Та значну частину роботи під час передачі суден довелося виконати саме військовим водолазам. У процесі передачі брали участь фахівці Аварійно-рятувального загону ВМСУ та бійці-підводники одного бойового спецпідрозділу. І це – один із тих ключових моментів, заради яких існує наш цілий окремий проект.
Навіщо залучали водолазів – тим більше, у відкритому морі, під прицілом всіх гармат російських військових кораблів?
Перше. Попри всі запевнення, було невідомо, у якому стані самі корпуси кораблів, а також групи стерна та гвинтів. Їх могли пошкодити у бою під час захоплення, могли б спеціально пошкодити вже й пізніше. Тож водолази мусили переконатися, що кораблі на буксирі просто не підуть на дно.
Друге. Підступність росіян давно відома, тож водолази обстежили кораблі ще й на предмет прихованої вибухівки. Навіть невелика міна уповільненої дії, замаскована під конструктивний елемент корабля, легко б пустила якесь із суден на дно. А росіяни б тільки потішилися: дивіться, мовляв, вони нездатні навіть довести до порту власні кораблі на буксирі. Була б нам ганьба на весь світ.
Третє. Крім іншого, на нас чекають і подальші слідчі дії, імовірно, й в міжнародних судах, де детальний звіт про технічний стан кораблів на момент передачі буде вагомим елементом юридичного процесу. Отже, водолази мусили пильно оглянути, зафільмувати підводні частини суден та дати свою фахову оцінку усім деталям.
Отже, дивіться: мало того, що сам процес передачі історичний та надзвичайно важливий. Водолази, яких долучили до справи, мусять мати одразу три фахи. Підводний механік, що розуміється на конструкції корабля та може адекватно оцінити технічний стан корпусу та підводних елементів силових агрегатів й керма. Підводний сапер, що добре знається на вибухівці та здатен розпізнати навіть майстерно замасковану пастку. Та ще, крім того, і підводний інженер – адже звіт про технічний стан корабля, до якого апелюватимуть у суді, мусить бути максимально об’єктивним та експертним – і це буквально просто з-під води.
І так: ми щиро втішені, що волонтери проекту «Школа військових водолазів» так чи інакше дотичні до підготовки обох підрозділів, що брали участь у процесі передачі.
Підсумуємо. Вже сам фах військового водолаза критично важливий для виконання специфічних завдань. Нам, у дні війни, бойові водолази потрібні просто як повітря. І вже оскільки дійшло до відродження водолазної школи на державному рівні – наш святий обов’язок посильно долучитися до цієї справи. Ми збираємо кошти у рамках відповідного проекту, наші друзі та партнери, інструктори проекту ШВВ, не лише тренують бойових водолазів та беруть ґрунтовну участь у програмі навчання, а й закривають оперативні потреби Школи водолазів ВМСУ, часто за власний кошт. Тому друзі, будь ласка. Необхідність долучитися очевидна і беззаперечна. Тут ми інвестуємо у безпеку нашої власної країни.
За світлини вдячні: Думская, Reuters, прес-службам Офісу Президента, ВМСУ та, власне, самим водолазам
