Вітаю, любі читачі!
З моменту останнього звіту минуло майже два місяці, або 4 крапельниці авастину. Час невблаганно летить, і знов закінчуються гроші на рахунку мого проекту. Вже скоро сплине рік лікування авастином, і це означає, що мені можна буде зробити контрольну МРТ, щоб визначитись остаточно, чи результативне воно.
Між тим, інколи накриває осіння хандра, а нескінченні повітряні тривоги і нічні прильоти просто вимотують. Мій рідний Миколаїв живе у невиліковному стресі. Надихають лише успіхи наших славетних ЗСУ, які у героїчному контрнаступі звільняють українські землі, наша спільна волонтерська праця, підтримка родини, друзів і колег, а також ваші донати на лікування.
Окремо хотіла подякувати ВЧ А 7362, в особі Басарака Олега Володимировича, який організував серед своїх військовослужбовців збір на мій проект (ті кошти надійшли дуже вчасно), а також нашій добрій феї Larisa Semkiv, яка регулярно донатить на PayPal та підтримує різні проекти, мій включно. І я безмежно вдячна всім вам, бо ви підтримуєте мене не лише фінансово, але й своїми теплими думками та словами.
Найбільша моя мрія зараз – що ми разом переможемо і мою хворобу і орківську навалу. Все буде Україна!
Ваша Марина Д. ?
