Темний лікарняний коридор, запах ран та хлорки, метушливі медсестри та змучені пацієнти. Таке враження складає відділення кістково-гнійної терапії Інституту травматології та ортопедії. Єдине на всю Україну.
У шостій палаті лежить молодий хлопець Микола. Звичайно, його звати не так, ми навмисно змінили ім’я, тому що наш пацієнт не хоче жалю та соромиться просити про допомогу. Він військовий, який звик допомагати сам, ціною власного життя. Одного дня тіло Миколи наче решето прошили ворожі кулі та осколки снарядів. Відтоді він розпочав боротьбу за власне життя.
Кілька років нескінчених операцій, наркози і лише одне бажання, почути: «Ми витягли усі осколки, все скінчилось». Він досі не почув цих слів. Його бажання спочатку перетворилось на надію, а тепер – майже на нездійснену мрію.
Миколу буквально збирали на хірургічному столі після поранення, німецькі лікарі поставили йому вартісний протез і подарували йому ту саму надію, відправивши додому. Але осколки продовжили руйнувати світ хлопця. Знову кляті інфекції, термінове видалення зараженого протезу та бактерії, на які не діють антибіотики. Знову ліжко у «відділенні останньої надії».
Можна перестати сподіватись та просто чекати, коли інфекція переможе і все скінчиться.
«Цей ворог виявився підступнішим за окупанта. Він всередині мене і я вже не можу йому опиратись», – каже Микола з жахаючи спокійним лицем.
Але лікар знов везе його в операційну, аби звичайним скальпелем хоч якось зупинити нову атаку хвороби. На вустах у лікаря крутиться: якби в нас був один на все відділення кавітатор, ми б могли уникнути сотні таких випадків, врятувати Миколу та тисячі таких, як він. Ми б без операцій знищували гній та бактерії. Ми ж єдине профільне відділення на державу!
Кавітатори у нас лише у клініках пластичної хірургії, аби якісно відкачувати жир з боків зірок. Або у приватних клініках для заможних пацієнтів.
Микола ж, та тисячі звичайних українців, які щороку проходять через це відділення з запахом ран та хлорки, лишаються сам на сам із лихом та надією.
Всеукраїнський центр волонтерів «People’s Project» продовжуює збирати кошти на порятунок Миколи та пацієнтів Інституту травматології та ортопедії НАМН України. Разом з вами ми купуємо спецапарат для очистки тяжких ран ультразвуком – кавітатор.
Вирішення проблеми може кожному з нас коштувати лише 50 гривень. Якщо ми будемо діяти разом, то швидко зберемо необхідну суму. Головне розуміти, що успіх благодійності залежить не від суми пожертви, а від кількості небайдужих людей. Від просто ЛЮДЕЙ, які об’єднались, аби допомогти просто ЛЮДЯМ.
Підтримайте проект «Відділення останньої надії».
