“… Тихо. Курною грунтовою дорогою обережно рухаються кілька військових авто. Світло вмикати не можна,тож всі їдуть в суцільній темряві похмурої степової ночі. Все це дуже підходить для бойових операцій. але й для ворога такий час теж як знахідка.
Колона рухається досить швидко, бо наші бійці екіпіровані новенькими приладами нічного бачення: вони бачать все, а їх – ніхто. Виїхали на задані позиції, замаскувалися, заглушили двигуни.
Ворог не змусив себе чекати: незабаром вартові помітили ворогів. Підпустивши їх на потрібну відстань, наші військові відкрили вогонь на ураження. Хтось вже залишився лежати у траві, решта накивали п’ятами, покинувши зброю та вибухівку. Ворог надовго втратив бажання вештатися десь поблизу.”
“…Знову ніч, тиждень тому. Вартовий у прилад нічного бачення помічає якийсь рух у степу.Пильно вдивляючись у ніч, він доповідає черговому: «Бачу противника, відстань 500 метрів» . Рішення приймається миттєво; надходить наказ: «Підпустити на 50 метрів, відкрити вогонь на ураження». Завдяки тому, що порушники були помічені вчасно, наші бійці встигли добре приготуватися до «прийому гостей», вийшли їм назустріч і «привітали» достойно. В результаті двоє порушників лишилися в полі, а троє переляканих «язиків» охоче розповіли про все, що їм було відомо.”
Ці розповіді нам надіслали бійці з 72ОМБр, яким ми з Вами допомагаємо. Всім волонтерським колективом ми вражались такому невимушеному, жартівливому стилю цих замальовок.
Але якщо відкинути жарти, на війні трапляється багато випадків, коли нічна оптика рятує життя солдатів та допомагає захистити цивільне населення від диверсій. Зараз, коли фронт просунувся на кілька кілометрів вглиб окупованої території, питання надійної оптики постало особливо гостро: вона потрібна бійцям на нових далеких позиціях, розвідникам, танкістам, снайперам…
Важливість Вашої підтримки переоцінити складно, бо кожна гривня – це шанс для наших хлопців повернутися живими.
