Друзі, ми згодні – інколи доходить вже до абсурду. Ми ж і справді не маємо права демаскувати наших військових, називати підрозділи, позиції, імена чи інші деталі. Саме тому ми й оперуємо такими непевними термінами, як «один бойовий підрозділ» чи якісь там знову «славетні хлопці». Часто конкретики у таких дописах і справді дуже мало, мовляв, а чули, а щось десь грюкнуло. Проте за кожним таким повідомленням завжди стоять конкретні живі хороші люди, які захищають нас із вами на фронті.
І грюкають вони ого-го! Ось, наприклад, свіжий привіт вам з передової – від тих самих «наших хлопчиків, наших славних соколів», яким ми з вами допомагаємо саме зараз. Саме вони беруть активну участь у бойових зіткненнях, які нині відбуваються на передовій, у якості вирішального аргументу. Саме ці славетні хлопці відповідають за те, аби щойно ворог відкриє вогонь, як туди йому одразу ж влучно прилетіло кілька гостинців. І ми впевнені, ви розумієте, про кого йде мова.
Отже, ми знову закликаємо вас до участі у проекті «Оперативне реагування». Саме його коштом ми купуємо для наших військових необхідне спорядження. Конкретно у цьому випадку мова йде про обладнання для координації між бойовими підрозділами та артилерією. Саме елементи спільної системи, які ми мусимо закупити коштом благодійних пожертв, дають можливість модернізувати обладнання, одразу ж засікати вогневу активність ворога, миттєво проводити всі розрахунки та блискавично передавати дані від штабу до гармати. А вже самі артилеристи добре знають, що робити із цими даними.
Таким чином, ваша посильна благодійна пожертва, хай навіть кілька гривень, – у підсумку, це кілька зекономлених хвилин та секунд критично важливого часу на те, аби накидати ворогам достойної відповіді. А це – мінус кілька снарядів, що летять убивати наших, мінус кілька убивць з числа окупантів та їхніх посіпак. Чи варто говорити, наскільки це важливо у бою?
Попри все інше гучне, що відбувається у країні, війна триває, не забуваймо.
Долучайтесь, будь ласка. Це й досі критично важливо.
