Маємо трохи новин про хлопців, що проходять лікування у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених». Днями до стін клініки повернулися аж троє пацієнтів: один колишній і двоє нинішніх. Кожного з хлопців, з повним правом, можна назвати вкрай тяжкопораненим. Ось Сашко – його курс лікування завершено більше року тому. Нині хлопець приїхав на регулярний контрольний огляд, щоб переконатися, що усе гаразд.
Сашко. Яким він був тоді, і яким став зараз
І так, усе і справді гаразд. Тільки гляньте, на що тепер здатний цей симпатичний чоловік. Певний час тому ми і взагалі не знали, чи вдасться зберегти йому ногу. Куля ворожого снайпера розтрощила гомілку на друзки, тож збирати її докупи, зрощувати та відновлювати значний дефект кістки за допомогою клітинних технологій довелося протягом цілого року. Сам волонтер та доброволець, активний та дієвий чоловік, нині Олександр вповні повернувся до нормального життя. І все це – завдяки майстерності лікарів клініки ilaya та пожертвам милосердних людей.
На такий же результат розраховує і Роман. На те є всі підстави – більше року у лабораторії вирощували нові фрагменти кісток. Романові планують відновити увесь плечовий суглоб, фактично знищений вибухом. Днями хлопцеві провели першу підготовчу операцію – зняли апарат зовнішньої фіксації, провели ревізію рани та підготовку місця дефекту до трансплантації усіх нововирощених фрагментів. Будемо обов’язково тримати вас у курсі справ.
Роман, Петро та невідомий нам симпатичний боєць
Днями ж до клініки завітав і Петро. Наче щойно поїхав, а вже й повернувся – рану треба постійно тримати під контролем. Поки що новини втішні: результат операцій задовільний, трансплантовані клапті м’яких тканин прижилися, кісткові структури теж готові до подальшого лікування. Досить скоро почнемо другий етап лікування – із застосуванням клітинних технологій будемо відновлювати вже кісткові структури та самі потрощені кістки стопи.
Петро наступив на міну. Те, на що перетворилася нога, ми і намагаємося врятувати від ампутації
Тепер же про прагматичний бік справи. Держава у лікуванні цих бійців участі не бере. Хай яких зусиль би не докладали лікарі державних та військових шпиталів, є ті рани, які державній медицині поки не під силу. Але фінансувати застосування новітніх технологій, які дозволяють відновлювати таких пацієнтів, не хочуть уже керівники МОЗу – най краще відріжуть, аніж намагатися врятувати те, що ще можна врятувати. Хай так. Та весь фінансовий тягар, як і завжди, лежить на наших плечах – відновлювати тяжкопоранених бійців ми можемо виключно коштом народних пожертв. Лікування Сашка та Романа уже оплачено, а от Петрові ще потрібна наша допомога. Так само вона потрібна і новим бійцям – Сергію та Володимиру. Тож кожна гривня ваших пожертв у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» дає цим хлопцям шанс на відновлення. Хіба ж вони не заслуговують шансу на зцілення?
