Друзі, ми обійдемось без зайвих слів та скажемо по суті і без прикрас. З моторошних страшилок у ЗМІ епідемія перетворилася на буденну реальність та суху щоденну статистику. Кілька тисяч хворих щодоби, а очікують числа у кількадесят. До кінця року називають число до двадцяти тисяч тих, хто хворобу не переживе, і на цьому ж епідемія не скінчиться. Про опорні лікарні мова уже не йде, практично кожна лікарня переобладнує нові і нові відділення під ковід. Сьогодні вже заговорили про відкриття тимчасового шпиталю у стінах столичного Палацу спорту. У підсумку, це зокрема значить, що ще більше лікарів покидають звичні пости і стають на першу лінію оборони – а вона ж теж відчутно рідіє, бо медики хворіють чи не у першу чергу.
Якщо ж особисто, то в кожного з нас, певно, є хтось чи й декілька, хто подолав, саме змагається чи вже навіть програв битву з хворобою. Перехворіли деякі і з наших друзів, і, хоча люди і молоді, перебіг та остаточні враження не із найлегших. Сьогодні ж захворів і ще один наш друг та колега. Молодий лікар-реаніматолог, він встигав і сам рятувати пацієнтів, і допомагати нам: тримати руку на пульсі, контактувати та збирати потреби більшості лікарів у столичних лікарнях. Тримаємо за нього кулаки, самі ж продовжуємо робити своє, поки без нього.
Незчислимі ящики, коробки, мішки, пакети і пакунки з сотнями та тисячами одиниць захисного спорядження. Ми все так же постійно купуємо та передаємо все необхідне для лікарів, але вже й припинили навіть писати про це новини. Ну що ще нового тут показати?
Маємо багато – ні, справді багато свіжих запитів від медиків. І просять уже не лише захист. Зараз конче потрібні звичайні кисневі маски для однієї столичної лікарні, де останній їх запас тане на очах, і інших, аніж ми, варіантів немає. Туди привозять найтяжчих із пацієнтів, а кисню їм без масок дати ніяк. Мусимо допомогти, бо ж ціна питання – життя людей. Біда ще й у тім, що і в наявності тих масок немає ніде: і продавці, і постачальники, і навіть чомусь виробники чекають однієї глобальної поставки у країну.
Знову потрібні захисні костюми, притому саме там, куди ми постачали їх попередні півроку. Природно ж, що всіх поставок одноразових костюмів вистачило лише на перший час, матеріал же витратний, а далі… З багаторазовими, навіть найцупкішими, які ми постачали, те ж: за цикли цілодобового використання та постійної агресивної дезинфекції, мало який витримає такий тривалий час. А отже, мусимо знову закупити та розподілити велику партію: і в Києві їх в нас просять, і у Миколаєві, і, впевнені, днями будуть просити і з інших міст.
І маски, і костюми на одному фото: тоді ми передали їх до Третього пологового, що у Києві. До речі, ось лише днями знову відправили туди чергову передачу: ситуація там невпинно тяжчає
Знову потрібні захисні багаторазові маски. Ті самі, перероблені з водолазних, силами Кості Миргородського, упорядника проекту “Школа військових водолазів”. Вже й передали їх лікарям кількадесят, а треба ще і ще: десятками, не по одній. І ще безліч дрібниць: там тести, там халати, там зонди, там шапочки, там рукавички. Це все розлітається у шалених кількостях, і все ж це почасти рятує життя. І всі ці потреби ми мусимо закрити коштом пожертв. Інших джерел фінансування, як і надії на якісь інші шляхи поставок, в нас немає.
Чи не вперше просимо вас відкрито: будь ласка, не сваріться і не дорікайте нам, бо ж на кожне наше прохання ми віддуваємося геть за усіх. Ми не наживаємося на цій справі, не збираємо комісій чи зборів, не розпоряджаємося та не розподіляємо жодні фонди, не витрачаємо гроші на інші потреби – всі зібрані нами кошти, до копійки, витрачаємо виключно на потреби лікарів та пацієнтів. Все це завжди є у детальних звітах за проектом на нашій сторінці, за кожним із надходжень чи витрат. Ми не олігархи, не посадовці, ба навіть не супергерої – не уявляєте, наскільки звичайні ми люди, яким довелось оце все. Так сталося, що ми просто робимо те, що вміємо найкраще: мобілізуємо спільні зусилля й ресурс, та закриваємо ті питання, де критично важливо, і де ніхто, окрім нас.
І так: одного разу ми справді пробували не затикати поточні дірки, а зайти іншим шляхом і докорінно вплинути на сам механізм постачання в одному з медичних закладів, де правова колізія та нерішучість медичних посадовців раз по раз зривають поставки критично важливого обладнання. Билися, сварилися, закликали, навіть скаржились різним страшним та впливовим інстанціям: витратили купу часу, ресурсів та сил, а справа не зрушилася ні з місця. Тож кинули оце марне, купили все необхідне власним коштом і вирішили питання за день. І це допомогло сотням людей.
Наприкінці ми знову, вже який раз, звертаємося по допомогу до вас: до кожного як до людини, кому рано чи пізно доведеться зіткнутися із хворобою, чи самому, чи у близьких або знайомих людей. Треба кошти. Це справді на порятунок. Кожен посильний внесок тут на вагу життя. Не лякаємо і не згущуємо, справді: просто говоримо максимально реалістично. Тож давайте мобілізуємо наші зусилля заздалегідь, забезпечимо все необхідне і покращимо ті умови, в яких може опинитися кожен із нас.
Вдячні вам заздалегідь. Справді.
