Під час останнього візиту до хлопців, що зараз проходять лікування в рамках проекту «Біотех – реабілітація поранених», нам вдалося трохи поспілкувалися з Богданом – 22-річним гранатометником 17-ої танкової бригади, який саме готувався їхати додому після основного етапу лікування – трансплантації імплантату в місце дефекту – величезної дірки просто посеред кістки.
Хлопець розказав, як отримав таке важке поранення. 3 грудня 2014 року Богдан пам’ятає як учора – тоді він із побратимами ніс бойове чергування на позиціях біля залізниці у місті Попасна.
«Стояли на посту, щойно на ніч заступили. По радєйці передали про обстріл, що був залп. Я вийшов подивитися, звідки був залп, і не встиг відійти – вже прилетіла міна «стодвадцята». В десяти метрах від мене впало. Я тільки встиг крикнути хлопцям, щоб лягали – бо теж хотіли до мене вийти», – розповідає Богдан.
Богдан не втратив свідомості після вибуху і згадує, як вибуховою хвилею його буквально закинуло назад до окопу, де встигли сховатися інші бійці. На щастя, побратими одразу ж зорієнтувалися та надали допомогу – наклали джгута і бинтову пов’язку на ногу. Доки чекали на медиків, вже хотіли прориватися до шпиталю на БТРі. Ще б пак! Хлопець ціною власного здоров’я встиг попередити і врятувати їх усіх – тож звичайно, побратими переживали за нього.
Спочатку Богдан потрапив до шпиталю у Бахмуті, де зашили рану та зафіксували ногу, потім – до харківського шпиталю, де трохи покращили фіксацію – щоб не бовталася стопа. Вже в Одесі юному бійцю нарешті вправили перелом та поставили апарат Ілізарова. Проте, що робити далі, точно сказати не змогли.
«В Одесі як виписувався – сказали, щоб не бігав, не стрибав. А дірчастий дефект, може, через 5-10 років зростеться, а може, і ні. Сказали – якщо через п’ять років не зростеться, то можливо, поставимо вам залізяку в кістку», – отаку перспективу обмалювали лікарі хлопцю. Берегтися і майже не рухатися 10 (!!!) років! Тобто, 22-річний Богдан мав би провести свої кращі роки, постійно обмежуючи себе в активності та у постійному страху – що нога може от-от зламатися від невдалого руху.
Але, навіть така не оптимістична пересторога не завадила військово-лікарняній комісії… допустити хлопця до служби! Щоб зменшити фізичне навантаження, після виписки зі шпиталю Богдана перевели до 54 ОМБр – так гранатометник став водієм екіпажу. І з такою ногою, з постійним болем, хлопець прослужив в районі Бахмута ще майже півроку!
Звільнився з лав ЗСУ Богдан за станом здоров’я, лише за місяць до офіційної дати демобілізації – терпіти було вже несила. І одразу ж зверну на консультацію. В Біотесі лікар одразу запропонував поставити імплантат – щоб не чекати дива 10 років. Порадився із батьками та дівчиною – відповідь була однозначною.
Керівник People’s Project Максим Рябоконь та Богдан – перед випискою з клініки
Плани на майбутнє у Богдана цілком зрозумілі. «Хочу пошвидше вже ногу відновити, та одружитися!», – каже хлопець із посмішкою. І зізнається, що кохану дівчину не лякає ані його травма, ані будь-які складнощі.
Богдан із нареченою
Через півтора місяці Богдан прийде на контрольний огляд – пересвідчитися, що імплантат прижився і клітини заповнили дірку в кістці. Тоді вже можна буде ступати на ногу і потихеньку ходити. Далі – реабілітація. І, звичайно ж, танці на весіллі!
Ми щоразу щиро радіємо разом із бійцями, які отримують другий шанс. Пропонуємо і вам розділити радість та стати причетними до маленького дива зцілення. Лише коштом ваших благодійних внесків у рамках проекту «Біотех – реабілітація поранених» ми допомагаємо таким хлопцям як Богдан!
