15.06.2022
Вітаю, любі читачі мого онкоблогу, який, сподіваюся, надихає когось у схожій ситуації на віру майбутнє та боротьбу з захворюванням. З моменту мого останнього звіту промайнуло вже три місяці та 6 крапельниць “Авастину”. Дякувати щедрій пожертві анонімного спонсора, кошти на закупку ліків у мене були, але й вони майже вичерпані. Реально коштів лишилось на 3 крапельниці: 2 з них ми вже оплатили, тому запас коштів залишився лише на одну, а цього на курс лікування, на жаль, недостатньо. Тому, вже зараз починаю просити вас про допомогу зі зборами на лікування та закупку “Авастину”.
Також до кожного курсу лікування є обов’язкові супровідні витрати:
пакет аналізів вартістю 1900 грн;
щомісяця – протинабрякові крапельниці;
підтримуючі та симптоматичні препарати.
Усі ці витрати я маю змогу покривати з ваших пожертв на мої картки, та заощаджень, та, звісно, завдяки Фонду, який платить мені ЗП. Тому прошу вас долучитись до зборів зараз, бо наближується черговий курс “хімії”.
Чим наразі зайнята? З початком війни, як цунамі накрило роботою у Фонді, бо допомога ЗСУ, ТРО, та бойовим підрозділам правоохоронних органів є нашим основним профілем. У цей час у нашій команді відбулось багато змін, якщо вам цікаво – розповім про “кухню” Фонду окремо.
Окрім того, додалися два субграндові проекти від ООН: сумісно з ГО «Асоціація саперів України», через наш Фонд надається допомога (матеріальна, продуктовими наборами) цивільним, постраждалим від збройної агресії російської федерації. Особливо пишаюся тим, що нещодавно ми змогли надати допомогу постраждалим від потрапляння ракети по будівлі Миколаївській ОДА 29 березня 2022 року й іншим нашим постраждалим містянам, які знаходяться у місцевих лікарнях.
Вся ця діяльність забирає багато мого часу, але добре, що є всебічна допомога від команди, моєї родини та від вас.
Стосовно лікування у клініці Спіженко – поки що ми перейшли на дистанційний формат. 26 квітня я пройшла у Миколаєві МРТ(копію висновку додаю). З гарних новин: не заважаючи на вимушену перерву у крапельницях “Авастину” у лютому-на початку березня, загальна картина стабільна. Отож мені рекомендували продовжувати курс лікування за графіком.
З новин “не дуже”: боремося з внутрішньомозковим набряком, бо інколи трапляються, як каже моя київська онкологиня, «небажані клінічні прояви».
Коли зможемо поїхати у клініку особисто – питання велике, бо нашу улюблену Бучу орки спаплюжили, а у країні триває війна. Дуже вдячна моїй миколаївській онкологині Олені Сергіївні що залишилася зі своїми пацієнтами у місті, і взагалі Миколаївському Онкодиспансеру, котрий, хоч і навипередки з равликами, але впевнено, прямує шляхом цифрової трансформації!
Все буде Україна!
Ваша, Марина Д.
