Ми не встигаємо за ходом подій. Чернетка цього допису постійно міняється: мовляв, дивіться, ми зібрали вже чве… а, ні, вже полови… та ні, майже три чверті, хоча зачекайте… І от, ми нарешті завершуємо допис, коли до кінця збору за проектом «Врятувати Катерину» залишається близько 6000 гривень від загального бюджету у 200 000.
З котами, совою, друзями, побратимами та посестрами: безліч фото з минулого життя, де Катю оточують і люди, і тварини. Доки хвороба не перекреслила життя навпіл, до Каті й справді тягнулося все живе
Ми вдячні кожному із небайдужих: якби не той клятий Ковід, з нас сталося б тепло і дружньо обійняти кожного з вас. Хтось мав змогу допомогти коштами: від декількох внесків по 1000, 3000, 5000 гривень, по 100-200 доларів та євро, до посильних пожертв у декілька гривень. Кожен із внесків, незалежно від розміру, виявився справді критично важливий: адже саме за рахунок великої кількості пожертв, співставних з вартістю чашки кави, ми й зібрали більшу частину коштів. Ми вдячні кожному, хто допоміг потужним поширенням, і хто тепло відгукнувся у коментарях: моральна підтримка для Катерини теж не менше важлива, ніж ліки. Та й ми вчергове переконалися: світ не без добрих людей, і їх насправді дуже багато. Це завжди дає наснагу й тепло у душі.
Cьогодні ми змушені збільшити суму до збору на 2 тисячі гривень. Ми актуалізували ціну закупівлі Окрелізумабу, насьогодні для Катерини вона складає 202 тисячі гривень. Просимо вашого розуміння: жодної копійки з цих грошей ми, як і завжди, на власні потреби чи забаганки не беремо. Сьогодні ж ми узгодили подальші дії з аптекою, через яку виробник офіційно розповсюджує цей препарат, його готові надати упродовж декількох днів з моменту оплати. За цей час Катерина вирішить питання логістики: як, де й хто саме, з огляду на карантин, зможе провести їй цей досить тривалий етап інфузій.
За вірну службу та порятунок наших захисників свого часу Катю нагородили Лицарським хрестом добровольця
Сама ж Катерина нині перебуває вдома, на прифронтовій території. Що нового сказати про дівчину? Вся родина потерпає від сезонних застуд та диму: крім іншого лиха, живуть вони майже в епіцентрі пожеж, які нині вирують на Луганщині. Поки все інше, Катерина проходить черговий етап МСЕК, що мусить актуалізувати та визначити, наскільки далеко зайшли тяжкі наслідки хвороби. Щойно ми оплатимо рахунок – буде остаточно домовлятися і їхати вже на основний курс лікування, що треба було зробити ще тижні тому. У цілому ж, жодних разючих та драматичних новин – звичайна молода і хороша дівчина, яка не побоялася рушити на фронт і рятувати поранених аж до моменту, коли з’явилися перші загрозливі симптоми розсіяного склерозу. Далі – жах першого діагнозу, усвідомлення та боротьба за життя. Всі сім кіл пекла, коли спершу підтримували всі, а з часом підтримка видихлася, і дівчина лишилася наодинці зі смертельним лихом. Добре, хоч є родина, яка підтримує скільки є сил.
Поневіряння лікарнями та боротьба за саме життя – основні заняття Катерини в останні кілька років
В підсумку хотілося б сказати щось наївне і світле, але будьмо реалістами. Ми з вами не гарантовано врятували життя, не остаточно збороли хворобу, не назавжди здолали страшне лихо. Боротьба Каті за життя ще попереду, і цей етап лікування – не перший, і не останній. Та коли було конче треба, ми з вами не залишились небайдужими і не покинули людину в біді. Ми з вами дали молодій дівчині шанс і ще трохи критично важливого часу. Шанс здолати симптоми, спинити розвиток хвороби, сповільнити страшні наслідки, і, може, навіть дочекатися способу остаточно перемогти недугу – ну мало що, справді? Наука ж і справді крокує вперед велетенськими кроками. Ми дали Каті ще часу пожити нормальним, гідним людським життям і… Хто зна, як все повернеться далі? З вірою у майбутнє, ми сподіваємося на краще і уклінно дякуємо кожному з вас. Ви – неймовірні.
