Хочеш миру – готуйся до війни. Шостий рік триває агресія росіян проти України, гинуть наші захисники, які стримують від розповзання заразу «русскаго міра». Ясно, що кожен із нас так чи інакше зрештою прагне до мирного життя. Пам’ятаєте, як ми заспокоювали себе? Мовляв, якщо росіяни зважаться на повномасштабний наступ, вони муситимуть проводити мобілізацію – інакше сил захопити та втримати Україну їм просто не вистачить. А ось яке положення справ складається насправді. Ми не вигадуємо і не нагнітаємо, натомість цитуємо офіцера Головного управління розвідки Міноборони України пана Вадима Скибицького.
Хто міг повірити, що росіяни кинуться і відхоплять цілий Крим?
За даними та розрахунками Військової розвідки, росіяни повним ходом переоснащують та перегрупують свої сили біля кордону з Україною – насьогодні численність та військовий потенціал росіян збільшилися вже втричі. Таким чином, у скорому часі, вже у 2022-2023 роках, структура та сили військових з’єднань росіян дозволять їм проводити масштабні наступальні операції у західному для них напрямку без мобілізації додаткових сил. Окрім конвенційних військових з’єднань, росіяни значно посилюють і ядерну компоненту війська, зокрема модернізують ракетні засоби доставки ядерної зброї з радіусом ураження у 12 000 кілометрів – а це накриває не лише Україну, а і усю Європу.
Новітня балістична ракета росіян «Ярс», що, за запевненням військових, дотягнеться до будь-якої країни Європи.
Наївно було б вірити, що таким чином росіяни готуються до скорого з нами примирення – хіба, може, шляхом повного захоплення та знищення. Про таке свого часу влучно писали брати Стругацькі: «Нам можна прославитись неуками, містиками, забобонними дурнями. Нам єдиного не пробачать: якщо ми недооцінили загрозу. Тож якщо в нашому домі зненацька засмерділо сіркою, ми змушені припустити, що поруч з’явився чорт із рогами, і вжити відповідних заходів, включно з виготовленням святої води у промислових масштабах».
За цих умов, нам видається, що смердить не просто сіркою, а самим чортом у кирзових чоботях, що вже топче Крим, Донбас та шкірить зуби на решту нашої країни. Саме тому ми закликаємо вас не покладати рук, не обманюватися роздумами про скорий мир, а допомагати єдиній справжній запоруці миру в Україні: нашій Армії. Попри усі реформи та реорганізацію Армії, є багато спорядження та речей, що конче необхідні військовим для переваги в бою та перемоги над ворогом. Сумна практика показує, що значну частину такого спорядження держава не може або не встигає вчасно надати військовим. Шостий рік війни, а наші зусилля, як волонтерів, і досі актуальні: ми збираємо кошти від небайдужих, акумулюємо їх у значні суми та купуємо для військових усе необхідне. І це подекуди й досі критично важливо!
На даний момент ми щосили екіпіруємо бойових снайперів та спецпризначенців. Ми готуємося до закупівлі приладдя для бойових артилерійських підрозділів. Мусимо спорядити десантників, що тримають оборону на передовій. Працюємо над запитами від парамедиків, що рятують життя бійців. Список потреб значний, і посильна допомога кожного небайдужого зараз дуже і дуже на часі.
Ні, заперечимо скептикам: ми не наживаємося на війні і не беремо собі ані гривні. Усе зібране до копійки йде на потреби військових, що знаходить своє відображення у відкритих звітах. Ми закликаємо вас долучатися і посильно підтримувати нашу Армію. Якось ріднішим нам видається допомагати нашим захисникам, аніж годувати брянських чи рязанських переселенців на окуповані землі. Мир – така штука, легко і задарма він нам не дістанеться.
Долучайтесь – це справа спільного виживання як країни узагалі.
Для кожного. КОЖНОГО з нас.
