Вже тривалий час я пишу щирі, але дещо безликі тексти із закликами про допомогу від імені People’s Project. Та цього разу суть справи зачепила мене і самого. Саме тому я хотів би розповісти вам кілька дуже особистих речей, і дуже приватно, – буквально персонально, – попросити кожного з вас про допомогу. Повірте – це і справді стає дуже важливим, коли торкається тебе особисто.
Вчора мого дідуся екстрено поклали в столичну лікарню ШМД. До цього він п’ять разів звертався до лікарів районної лікарні свого села. Ті просто розводили руками – на рентгені все чудово, їдьте додому й моліться, щоби усе пройшло. Рентген, який зробили у столиці, одразу ж показав затягнуту пневмонію з тяжкими ускладненнями – цілий місяць її не могли розгледіти на застарілому рентген-апараті в ЦРЛ.
КМКЛШМД, а простіше – Київська лікарня швидкої допомоги.
Відгуки про це місце діаметрально-протилежні
Та і столична медицина теж не всесильна. Минулого літа близьку подругу вразив тяжкий інсульт. Дівчина втрапила саме у столичну ЛШМД. Майже добу тамтешні лікарі розводили руками: може отруєння, може щось ще – жодних уражень у мозку просто не видно. За лічені хвилини до смерті дівчину дивом урятували у профільному медичному інституті – масштабний розрив аневризми, який не розгледіли на застарілому томографі ЛШМД, лишав на початок екстреної операції дійсно буквально хвилини.
Приймальня реанімаційного відділення профільного медичного інституту світового рівня кваліфікації
Нову команду МОЗу можна заслужено хвалити, а можна і небезпідставно лаяти. Масштабні проекти реформ медичної галузі, які вони пропонують, виглядають дійсно чудово. Якщо всі ці ініціативи вдасться втілити у життя, шанси українського пацієнта отримати якісну медичну допомогу дійсно підвищаться. Та всі ці реформи тісно пов’язані з розміром державного бюджету: і він не збільшиться водночас за одним лише бажанням медичних посадовців.
Хай-тек на службі медицини. Хтось із родичів пацієнтів похмуро жартує: хворі тут виживають всупереч, а не завдяки умовам. Єдине щастя – золоті руки тутешніх лікарів.
Застаріле та аварійне обладнання лікарень ще багато років буде однією з найстрашніших проблем української медицини. Рентген-апарати, що пам’ятають ще Марію Склодовську-Кюрі; викопні томографи, які є навіть не скрізь, де вони життєво необхідні; хірургічні інструменти, зіржавілі у плямах іхору; доісторичні столи, що розвалюються на шматки; лампи, що сліпо блимають згорілими лампочками.
Що хворі роблять між 15:00 та 16:00 – велика загадка. Певен, цю табличку читали ще ровесники Леніна
Скажу одразу: тут, в цих столичних, районних та сільських лікарнях лікують не державу, не можновладців, не депутатів. Тут лікують нас, наших літніх дідусів, бабусь, батьків, оту сварливу сусідку, що свердлить поглядом біля під’їзду, отого дідуся, що рахує копійки у крамниці. Тут лікують усіх тих людей, у яких навряд чи є гроші, аби лікуватися за кордоном чи у приватних клініках. Саме тому дати цим лікарям найкраще, дати багатьом простим і хорошим людям можливість просто вижити у лікарні – у наших із вами і силах, і інтересах.
Хірургічний операційний блок Третьої Черкаської міської лікарні ШМД.
Це обладнання було сучасним сорок років тому. Та людей тут рятують від смерті і посьогодні
Поки держава займається бюрократичною борнею, навіть кілька гривень на рахунок проекту «Операція «Світло» – вже значна допомога простим людям. Почнемо з Черкаської ШМД, допоможемо тамтешнім хірургам столами та лампами, – в них там вже геть край, от просто повірте на слово, потім побачимо – може, встигнемо допомогти ще комусь, а може, нарешті, підтягнеться і держава. Тож піду, вже не вперше закину на проект ще кілька гривень, – більше просто немає, – що закликаю зробити і вас. Просто знайте: спільно усі ми дійсно рятуємо життя дуже багатьом хорошим людям.
