Друзі, маємо прохання від взводу зв’язку 25-го батальйону «Київська Русь», підпорядкованого 54 ОМБр. Є нагальна потреба у нових антенах для обладнання позицій та забезпечення безперебійного і (що важливо!) безпечного зв’язку між військовими. З огляду на, скажімо так, непростий ландшафт Донбасу, антен потрібно декілька – щоб підрозділ завжди залишався на зв’язку.
Зараз хлопці боронять Світлодарську дугу. Не називатимемо конкретних населених пунктів. Скажемо просто: деякі позиції знаходяться всього за 500-600 метрів від ворожих. Це дуже близько! Ви і самі, напевне, слідкуєте за новинами з передової, але все ж нагадаємо: обстріли не вщухають, російські терористи і не думають дотримуватися Мінських домовленостей. У таких обставинах не дивно, що антени періодично «помирають». Якщо під час обстрілу бійці можуть сховатися у бліндажах, пересидіти смертельні вибухи, то антени залишаються над поверхнею землі. Звичайно, інколи прилітає і в них.
Те ж саме відбувається з кабелем. Ворог гатить важкою артилерією, снаряди падають в поле, де прокладено кабель (так звана «польовка»), і розривають його. Задача зв’язківця – виїхати на місце пошкодження та дуже швидко відремонтувати пошкоджену ділянку кабелю. Причому «швидко» – це не просто оперативно. Це так швидко, щоб терористи не встигли засікти машину в чистому полі, навести озброєння та поцілити у живу мішень! Схожий алгоритм і з кабелем зв’язку – от тільки лагодити його потрібно на висоті, зазвичай на даху. Під обстрілами. Хоробрості нашим хлопцям, звичайно, не позичати, але все ж вони попросили допомогти і з роз’ємами для швидкого з’єднання кінців кабелю.
Розкажемо трохи про самих зв’язківців. У взводі зв’язку, який звернувся до нас по допомогу, є зовсім молоді хлопці, які замість строкової служби в армії поїхали просто на війну. Це – поповнення, так би мовити свіжа кров із новими знаннями. Але служать тут і мудрі та поважні специ, які пішли воювати добровольцями ще в першу хвилю мобілізації – і ось вони й досі тут. Тому що війна ще не закінчилася, а хороший «технар» у війську – завжди на вагу золота.
Варто згадати, що під час виходу з оточення в Дебальцевому у лютому 2015 року, саме завдяки їхній роботі у військових був зв’язок. Так сталося, що в останні дні оборони Дебальцевого, зв’язок зі штабом сектору С було остаточно втрачено після чергового обстрілу. Один з ветеранів, зв’язківець із позивним «Шуга» згадує, як між собою координували дії військові різних підрозділів: «Завдяки тому, що ми мали зв’язок з нашими позиціями та корегувальниками вогню, ми мали змогу забезпечувати артилерійську підтримку наших хлопців та їхніх сусідів. А при виході з кільця подавляти вогневі точки супротивника які «працювали» по тих, хто виходить».
Сказати б, що у зв’язківців приємна безпечна робота – але ж ні. Ось лише один день із життя техніка на передовій: «Терміново вирушили до машини із завданням відновити зв’язок. Обстріл продовжувався. Дорогою ховались кілька разів у бліндажах: тільки носа надвір покажеш — знову стріляють. Машина була посічена шрапнеллю, бензин витікав, кабелі для антен понівечені, генератор не працює. Кілька разів над головою свистіло і ми залягали біля машини. Але роботу продовжували. Як вціліло обладнання в тій машині, я і досі не знаю. Диво. Вирішили зняти антени, забрати ретранслятор і встановити його у безпечнішому місці. Коли почали все це забирати — почав працювати ворожий снайпер, і від ідеї лізти на мачту знімати антени довелося відмовитись, доки не стемніє. Дочекалися темряви, зняли антену і встановили неподалік Комуни. Там теж працював ворожий снайпер, проте небо сховало тієї ночі зорі і місяць, і все обійшлося», – пригадує «Шуга».
В рамках проекту «Оперативне реагування» ми передали бойовим підрозділам чимало найрізноманітнішої техніки. І ось зараз бачимо, що зв’язківці просять не так і багато, але користь від такої допомоги буде величезна! Звичайно, з огляду на постійні обстріли і антени, і кабель на передовій – це витратний матеріал. Але від нього без перебільшення залежать життя. Спитайте будь-якого військового, чи готовий він воювати без координації та зв’язку із командиром та сусідніми позиціями? Одразу скажемо: ні, ніхто не мріє воювати навмання, наче сліпе кошеня. Долучайтеся до допомоги: можливо, приладдя, придбане саме за ваш благодійний внесок допоможе координації блискавичної військової операції.
Фото: з архівів зв’язківців 25-го батальйону «Київська Русь», 2014-2015 рр.
