Два роки тому стверджували, що зовнішня економіка України намертво сплетена з Росією й просто не переживе розриву. Так само зараз говорять про російсько-турецькі відносини.
Експортні товари турецького виробництва в Росію:
текстиль та текстильні вироби, машини й транспортні засоби, продукція хімічної промисловості та продовольчі товари.
Левова частка текстильної, шкіряної та харчової промисловості, сфера послуг – туризм.
В туристичній сфері зайнято більше 2х млн осіб (з 77 млн населення Туреччини). І ці два мільйони людей забезпечують практично відрахування податків у скарбницю – 60% в загальній економіці. Країна дуже популярна для туристів, займає почесне шосте місці в світі за відвідуваністю.
Менш з тим, відсутність російських відпочиваючих не загрожує крахом туризму Туреччини. Курорти країни чотирьох морів наповнені німцями, болгарами, іранцями, українцями, азербайджанцями і самими турками.
Загальна частка промисловості в турецькій економіці становить близько 33%. Першу скрипку грає важка промисловість (добувна, хімічна, автомобільна та енергетична). Продукція легкої промисловості не витримала конкуренції з більш дешевими китайськими виробниками і пішла на спад починаючи з 2007 року.
Імпортні товари російського виробництва в Туреччині:
Найбільш животрепетним приводом дискусій на тему “чи пересваряться в пух і прах Росія і Туреччина?” є питання “Турецького потоку”.
Альтернативний газопровід мав проходити по дну Чорного моря з Анапського району до Туреччини, в обхід України. Газопровід повинен бути побудований за рахунок РФ зі значною знижкою з турецької сторони (згодом, Туреччина припускала отримати значну економію при оплаті газу за рік – у розмірі 1 млрд доларів). На думку експертів – проект скоріше мертвий, ніж живий вже рік.
На початку жовтня 2015 президент Туреччини заявив, що Туреччина є головним покупцем російського газу, але якщо буде потрібно, вона зможе отримувати його і з багатьох інших місць. Найпривабливішим постачальником газу з точки зору економії є Іран.
І вже 26 листопада 2015 було оголошено, що у зв’язку зі знищенням російського Су-24 турецькими ВПС Росія припиняє роботу з “Турецьким потоком”.
Другим каменем спотикання в російсько-турецьких відносинах є будівництво атомної електростанції “Аккую” (з 2010 р. ведуться проектні роботи).
Будівництво станції «Аккую» взяла на себе компанія ЗАТ «Атомстройекспорт» – дочірнє підприємство «Росатому». Управляти станцією мала компанія, що належить «Росатому».
На відсутність підрядників сучасному світу скаржитися не доводиться, так що, хто більше постраждає в цій ситуації – ще питання.
Одже, загальні втрати Турції, з підрахунку експертів, налічують біля 100 млрд. доларів за 10 років. Але й Росія втратить не меншу суму, бо отримає дзеркальну відповідь на свої санкції.
Не варто забувати, що Туреччина – член НАТО. Згідно 5 ст. колективного договору – напад на країну альянсу вважається нападом на весь блок. Так що РФ має дуже добре подумати, перш ніж застосувати улюблену практику агресивної війни, вже проти країни НАТО.
Україна може не турбуватися щодо ймовірного змінення політичного курсу Туреччини в іншу сторону. Знову включається колективний договір НАТО, поки нас підтримують Штати, ніяких провокацій з Туреччини очікувати не доведеться.
А поки всі розбираються, хто є друг, а хто ворог, наші поранені бійці потребують негайної допомоги!
