Кривавий серпень 2008. Як Росія окупувала Грузію

Десять років тому, в серпні 2008-го, почалася війна між Росією і Грузією в Абхазії і Південній Осетії. Російська агресія тоді забрала сотні життів і позбавила даху над головою тисячі людей. Гібридна війна, за таким знайомим нам сценарієм, продовжується й нині.

Тоді Кремль теж вирішив «відважно рятувати» бази своїх військ у окупованих територіях Грузії під гаслом «захисту російськомовного населення». Так само, як вже четвертий рік «рятує» українців від миру в Криму і на Донбасі.

Командир Грузинського Легіону Мамука Мамулашвілі, який тепер воює за Україну на Донбасіі, поділився своїми спогадами про ті страшні дні.

– У світі прийнято вважати, що війна почалась восьмого серпня. Це далеко не так. Увесь 2008 рік обстановка у Грузії була критична, Росія постійно влаштовувала провокації та сіяла хаос. Вам має бути знайомим це. Тоді Грузія була на вершині свого економічного розвитку, активно проводились реформи, країна сильнішала на очах. Але Росію ніколи не влаштовували сусіди, які можуть бути благополучнішими за них. Те ж саме сталося з Україною. Як тільки ви обрали інший шлях, заявили про свою незалежність, Кремль одразу окупував Крим та Донбас, розв’язавши криваву війну.

– За два тижні до прямого вторгнення окупанти вже вели артобстріли грузинських міст, здійснювали теракти – підривали машини військової поліції. Вони довго готувались до війни. Під виглядом військових навчань на кордоні сконцентрували усі свої боєздатні частини. До вторгнення були готові більше трьох тисяч одиниць військової техніки та близько ста тисяч живої сили.

– В ті страшні серпневі дні у мене загинуло дуже багато друзів, які були на службі в армії. Все відбулося блискавично. З одного боку – країна занурилась у хаос. Люди ходили по вулицях і не розуміли, куди вони йдуть. Люди були налякані. Ходили чутки, що росіяни розстрілюють мирне населення. Це, в принципі, правда, якщо враховувати, що Росія бомбила авіацією населені пункти і житлові квартали. З іншої сторони – тоді зібралося дуже багато добровольчих загонів, чоловіки не розгубилися та відразу вирішили встати на захист країни.

– Я знаю, що таке воювати з росіянами. Ще у 1993 році я потрапив до них у полон під час Абхазької війни, де просидів три місяці. З бойовими побратимами та ветеранами ми теж тоді пішли записуватись у добровольці. Зараз з багатьма тут – в Україні. Допомагаємо, бо знаємо, що це таке.

– Усі десять років, що минули після вторгнення, Росія веде свою повзучу окупацію Грузії. Умовну межу з колючого дроту постійно пересувають, з’їдаючи поступово цілі села. Вони підводять лінію окупації до основної дороги, яка з’єднує Аджарію з рештою Грузії, таким чином намагаючись відрізати весь регіон. На точках спротиву постійно йдуть протести через повзуче захоплення земель. Російські солдати все частіше викрадають звичайних людей. Хапають пастухів, місцевих жителів з села, навіть жінок і дітей. Можна сказати, що вже встановилася офіційна ціна – 3-5 тисяч доларів за викраденого. І ось на цьому заробляють військові, які знаходяться на лінії окупації.

– З тих пір Грузія постійно готується до удару. Такого, як тоді – підлого. Постійно посилюється армія, на спільні навчання з Німеччиною та США було перекинуто безпрецедентну кількість військової техніки. Ми дуже сподіваємось, що вона лишиться для захисту наших кордонів. Ми впевнені, що колись це імперське зло згине, а Грузія і Україна стануть вільними.