Відучора до «Біотеху» долучився новий боєць. Цього симпатичного чоловіка звуть Дмитро, і ви нізащо не вгадаєте, скільки йому. Моложавий та спортивний, він прийшов до клініки зі скаліченою рукою. На фронт втрапив на початку минулого року, служити довелося у лиховісній промзоні під Авдіївкою. Під час одного із потужних ворожих обстрілів Дмитра поцілили кілька ворожих куль. Тяжко побило ноги, руку, сильно порвало живіт, кілька днів Дмитро балансував на межі. У військових та державних шпиталях Дмитрові без перебільшення врятували життя. Та методів, аби відновити потрощений лікоть, у державних лікарів просто немає.
Зараз рука практично не розгинається, медики розводять руками і пропонують два варіанти. Або ж не чіпати, хай рука висить безпорадна, як є, або ж встановити суглобний ендопротез. Що ж, це теж варіант – от тільки Дмитро з ним абсолютно не згоден.
Так зараз виглядає кістка ліктьового суглоба Дмитра
Протез суглоба штука хороша, та він суттєво обмежує діапазон рухів руки і можливі на неї навантаження. Активний же та спортивний Дмитро хоче продовжувати повноцінне життя і аби ніщо не ставало тому на заваді.
А тут можна оцінити травму у різних проекціях
От тут і стануть у пригоді клітинні технології, які ми застосовуємо у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених». Фахівці проекту планують перебрати цей конструктор з кісткових осколків, зібрати їх у правильне положення, а ті фрагменти, яких не вистачатиме для нормальної роботи суглоба, виростити із власних клітин чоловіка. Саме такий метод дає найбільше шансів на повноцінне відновлення.
Насправді Дмитрові зараз сорок п’ять. Спорт – його основне захоплення, чоловік усе життя ганяє велосипедом і планує робити це і надалі. Він віддав здоров’я за наш із вами спокій, тому пожертви на його лікування – чудовий спосіб виявити доречну подяку. Так, сума значна, ціна здорової руки складає практично півмільйона гривень. Та тільки уявіть – якби кожен із українців пожертвував на проект «Біотех-реабілітація поранених» усього по одній гривні, ми могли б повернути до нормального життя десь ще вісімдесят тих бійців, на яких уже махнули рукою усі. Невже ж вони не варті нашої з вами допомоги?
