Стільки всього трапилося за день, і все так чи інакше пов’язане зі снайперами. Розповімо вам по порядку. По-перше, один із хороших українських снайперів передав нам хороше відео. Його варто подивитись усім: і нам, українцям, аби розуміти, які хороші світлоокі хлопці захищають нас на фронті, ризикуючи своїм життям. І ворогам: аби розуміти, наскільки безславний кінець чекає на кожного з терористів й убивць. Втім, більше ні слова: уся увага на відео.
Далі більше: ранком видання The Washington Post поширило вкрай цікаву новину. У повідомленні йдеться про те, що Державний департамент США ухвалив розширення комерційної ліцензії, що дозволяє продаж летального озброєння для України. Про «Джавеліни» чи якісь технічні дива мова не йде, поки що у документах йдеться лише про високоточну зброю. У межах суми у 41,5 мільйон доларів США українські військові передадуть снайперські гвинтівки великого калібру та відповідну амуніцію. Ми не будемо передчасно радіти, втім, не згаємо нагоди полюбуватися тими гвинтівками, з яких у скорому часі мають працювати наші снайпери. Це гвинтівка легендарних зброярів марки Баррет – а конкретніше, одна з найбільш популярних модифікація великокаліберної гвинтівки М107А1, яку вирізняє трохи вкорочений ствол. Обладнана потужною оптикою, кулею калібру .50 вона легко прошиє бруствер, легкі укріплення, ба навіть бетонні чи цегляні стіни і легко поцілить ворога, що марно намагається сховатися від справедливої відплати.
M107A1. Монструозна і одночасно прекрасна
Що ж, гвинтівки чудові, та головне питання – хто ж буде ними користуватись, адже такий потужний і точний інструмент і вміння вимагає неабиякого. І тут ми завжди згадуємо про тих чудових хлопців, яким віднедавна маємо честь допомагати. Це загін спеціального призначення, снайпери Батальйону спецпризначення Національної гвардії України «Донбас». Про Нацгвардію ми чуємо різні думки – і не воюють вони, і стоять бозна-де, і займаються казна-чим. Ми, чесно кажучи, втомилися від такого зневажливого і упередженого ставлення, і можемо стовідсотково запевнити: хлопці, яким допомагаємо ми, стоять неподалік переднього краю і регулярно виїжджають активно працювати у найгарячіших точках фронту.
Це саме той хороший хлопчина, який розповідає нам цікаве про будні снайперів
Один із хлопців взводу, молодий, але вкрай хороший снайпер, поділився із нами свіжими фото та історіями. Як, певно, ви пам’ятаєте, останнім часом ми регулярно пишемо про російських снайперів, найманців-сербів чи ще якусь пошесть, що періодично активізує роботу на передньому краю і дошкуляє нашим хлопцям. От саме проти них і виходять бійці загону. Днями саме повернулися з чергового виїзду: і виявляється, що поки посадовці натравлюють на сербів Деяна Беріча Парламентську асамблею НАТО, наші снайпери зіткнулися з сербами на полі бою, практично лицем до лиця. Звісно, де і за яких умов це відбулося, ми розказати не зможемо – хай це залишиться таємницею. Проте деякі особливості роботи трішки розповімо.
Десь поруч – відкрита позиція, очевидна для ворожого снайпера. От зараз хлопці перекурять – і знову до роботи, ловити ворога на живця.
Хлопці кажуть: цього разу снайперів ворога ловили на живця. У якомусь із місць влаштовували максимально відкриту позицію, де нашого снайпера було б легко помітити. Починали працювати – так, аби привернути увагу терористів, і чекали щоб він демаскував свою позицію. У той же час його мав би зняти інший наш снайпер, який терпляче чекав на таку несподіванку. На жаль, чи на щастя, цього разу хитрість не спрацювала: хлопці кажуть, серби були пасивними, мов сонні мухи на зиму. Тож і самі себе не виказали, але й нікого з наших хлопців не зачепили.
А це вже двійка наших снайперів вицілює ворога. Це реальне, не постановне фото роботи снайперів
Втім, в цілому робота видалася результативною. Самого «декі» поки не вполювали, та ми впевнені, що це питання часу. А от декілька його посіпак більше ніколи не убиватимуть українців. Дещо згодом, коли відпрацює наша розвідка, ми зможемо розповісти про результати роботи хлопців більш докладно.
От там у далечині – поки ще живі снайпери ворога.
Саме зараз ми зібрали для цих бійців другу передачу: трохи раніше ми доправили їм далекомір, днями дооформимо та відправимо глушники та метеостанцію. Та на цьому потреби підрозділу не вичерпуються: хоча держава і забезпечила хлопців базовими інструментами, втім, ми хотіли б, аби вони мали усі можливості для максимально ефективної та безпечної роботи.
Друзі. Насправді поки що ми зробили для цих хороших бійців дуже мало. Мусимо допомагати і далі
Серед нагальних потреб підрозділу – оптичні труби та перископи, аби зайвий раз не сунути голови під кулі, дуже, ДУЖЕ потрібні тепловізійні приціли, щоб мати змогу працювати уночі, ще метеостанції – адже снайпер в підрозділі не один, тому і станція потрібна не одна, і інше спорядження. Все це ми, волонтери, можемо купити коштом благодійних пожертв та адресної допомоги окремих благодійників. Тож якщо ви хочете підтримати українських снайперів, які і сьогодні, начебто у часи затишшя, воюють чи не щодня – велика зелена кнопка проекту «Я снайпер» завжди до ваших послуг. Друзі, скажемо чесно – кожна гривня ваших пожертв дуже і дуже актуальна. Перемога нині кується саме там, де працюють ці чудові хлопці.
