Ранкове зведення Штабу ООС донесло нам тривожну звістку: під Мар’їнкою, на тимчасово окупованій Донеччині, зафіксували появу ворожого снайпера. А це значить, що наші бійці знову в небезпеці: якщо від хаотичних, хоч і прицільних обстрілів артилерії ворога ще можна урятуватися у бліндажі чи якомусь прихистку, то снайпер, що пильнує свою ціль – це тяжкі травми або навіть і смерть з досить високим ступенем імовірності.
Великої таємниці у тому немає: якщо десь докучають снайпери ворога, то скоро на полювання вирушать і наші влучні стрільці. Саме снайпер розуміє усі тонкощі роботи ворожого снайпера, і може максимально ефективно вирахувати його, вислідкувати і, зрештою, всадити тому кулю точно в чоло.
Одна із систем виявлення оптики. Лазер віднаходить лінзу приціла, а потужний лазерний імпульс пошкоджує оптику і випікає сітківку ока. Такий спосіб дії дуже суперечливий з точки зору положень Женевської конвенції щодо гуманних способів ведення війни
Але й тут, у контрснайперській боротьбі, є певна проблема. Знедавна росіяни завезли до терористів нові антиснайперські комплекси. Чи випробовують у польових умовах якусь свою чергову новинку, чи використовують ще якусь стару погань – по суті, те не важливо. Важливо інше: це прилади, що здатні скалічити наших бійців. Адже ці комплекси не лише визначають оптику контрснайпера, а і випалюють сітківку ока променем потужного лазера. На превеликий жаль, це не вигадки і не фантазії: випадки ураження наших стрільців нам і справді відомі.
Характерна ілюстрація з російського сайту: потужні системи для випалення оптики та очей росіяни монтують навіть на танкових шасі. І от вже традиційний парадокс: розробки є, на озброєнні є, а на Донбасі, звісно ж, «іх там нєт»
Втім, у довгих роздумах, спільно із нашими друзями, ми знайшли спосіб захистити очі наших бійців. Виходом стали приціли з цифровою фільтрацією сигналу. Це значить, що такий приціл не має наскрізного оптичного каналу, через яку промінь лазера може сягнути сітківки. Усе, що потрапляє у об’єктив, відбивається на цифровій світлочутливій матриці, сигнал якої згодом обчислює мікропроцесор і тут же, у реальному часі, видає на мікродисплей – так, наче снайпер і справді напряму дивиться крізь приціл. Так, промінь лазера здатен пошкодити компоненти прицілу, проте їх легко можна замінити. Та і ціна ремонту електроніки не йде у жодне порівняння із вартістю подальшого лікування досить тяжких травм ока, що загрожують невідворотною сліпотою.
І це не єдина перевага таких прицілів. Це сучасний апарат для роботи на основних снайперських дистанціях, ще й з нічним режимом – тобто жодних обмежень у ефективному полюванні на ворожих снайперів.
…до того ж, цей приціл зручний і компактний
На один такий приціл ми очікуємо вже найближчим часом: з огляду на гостру потребу снайперів, анонімний благодійник стурбувався і негайно оплатив купівлю такого прицілу. Для того, щоб перекрити гостру потребу та зрівняти шанси наших захисників і тренованих російських убивць, нам потрібно буде ще чотири таких прилади.
Отже, проект «Я снайпер» продовжує свою активну роботу. Саме у купівлі чотирьох таких прицілів нам і буде потрібна ваша допомога: придбати їх ми можемо виключно коштом ваших пожертв. Точну суму ми вкажемо дещо згодом, але вже зараз ясно, що сума вийде чималенька. Та тільки уявіть: роки підготовки та тренувань; снайпер, що нищить ворога і захищає наших бійців; просто хороша людина, що любить Батьківщину і добре робить свою складну роботу — і щохвилини ризикує повністю втратити зір. Чи маємо ми право економити на його потребах?
Долучайтеся неодмінно!
До речі: якщо вам на думку спадуть і інші варіанти, аби захистити наших бійців від таких приладів, – обов’язково пишіть нам у коментарі чи особисті повідомлення на сторінці People’s Project, бажано навіть із посиланнями. Ми будемо щиро вдячні за будь-які конструктивні пропозиції.
