Якщо я не правий, хай мене переконають мої ж колеги-волонтери. Раз вникнувши в проблеми будь-якого підрозділу, познайомившись, а часом і подружившись, з хлопцями, увійшовши в “тему” – назад дороги немає. Хочеться іншого: допомогти у всьому, у чому наші хлопці “варяться”, побороти ті “вітряні млини”, які роки застою (не побоюся цього слова, хоч воно і не ново) наших ВС не давали надумано вирішити, продумано усунути і обдумано передбачити.
Можливо те, що наш фонд зробив сьогодні зрозуміють не всі. Можливо, але мені було дійсно соромно дивитися на місце локації одного з підрозділів.
Подивившись фото ви або погодитеся зі мною, або присоромите мене за “нецільове” використання коштів-ви судді. Але що зроблено то зроблено.
Як виглядав дах підрозділу до нашого втручання:
Вчора з рахунку нашого проекту ми сплатили 18 288 грн. для придбання оцинкованого профнастилу для перекриття даху одного з підрозділів частини наших “котів”, а сьогодні приїхав подивитись як просувається справа. З’ясувалось що дуже організовано і динамічно. Я думаю, що через три-чотири дні дах перекриють, додаткові елементи у вигляді підшивки, водовідведення і т.д. облаштують і тільки тоді стане можливим проведення ремонту всередині будівлі.
Як виглядає зараз:
Погано це чи добре, правильно чи не дуже, мені здається було б справедливим запитати у самих “морських котиків”.
Дочекаємося і обов’язково запитаємо.
