Сумну новину надіслали нам наші добрі друзі. Це рота снайперів 17 Окремої танкової бригади, якій ми тривалий час допомагаємо різноманітним приладдям – і як танкістам, і, значною мірою, саме як снайперам.
Пам’ятна дошка загиблому стрільцю Федору Гузієнку
Найстарші бійці, що служать у загоні з перших днів війни, зібралися разом та встановили меморіальну дошку на честь загиблого побратима. Рядовий стрілець Федір Гузієнко загинув у травні 2015-го у лютому бою, коли опорний пункт “Дзига” (це неподалік від Троїцького, що на Луганщині) атакувала ворожа диверсійна група.
Пам’ятна дошка загиблому екіпажу танку
Крім того, військові вшанували пам’ять побратимів-танкістів – за кілька метрів поруч досі, сумним нагадуванням про війну та самопожертву, стоїть підбитий український танк Т-64. Тоді, першого лютого 2015 року, під час потужної ворожої атаки хлопці-танкісти прикривали бійців на опорному пункті. Екіпажу танку вдалося підбити ворожий танк та БМП, та ворог поцілив бойову машину з “Фагота” просто у башту. Здетонував боєкомплект, усі хлопці, найстаршому із яких було усього 23, загинули на місці…
Грудень 2014 року. Військові та волонтери встановлюють пам’ятний знак загиблим. Фото: Depo.ua
Ця жертва не була даремною – ворог так і не пройшов. Вже потім, звісно, усіх загиблих – і піхотинця Федю, і командира танку Олексія Осташевського, і навідника Костянтина Ткачука, і мехвода Василя Денисюка, посмертно нагородили орденами “За мужність” ІІІ ступеню. Та до життя це хлопців, звісно, не поверне.
Загиблі українські хлопчаки: Федір Гузієнко, Олексій Осташевський, Костянтин Ткачук, Василь Денисюк
Ми розповідаємо цю сумну історію не просто так. Ні, ми не збираємося душити з вас сльозу та спекулювати на смерті українських бійців. Ми просто нагадуємо очевидну істину: там, на фронті, наші захисники оплачують ціною власного життя наш спокій тут, у тилу. Ми закликаємо вас до прямої дії – допомогти нашим військовим у спільній справі. Певна пожертва на рахунок благодійного проекту, що має на меті допомогти військовим, ніколи не буде зайвою – адже війна триває і посьогодні. В рамках проекту «Я снайпер» ми, волонтери People’s Project, збираємо кошти та максимально екіпіруємо снайперів фронту. І будьте певні – за допомогою спорядження, придбаного саме на ваші пожертви, стрільці 17 ОТБр зуміють достойно помститися за побратимів і навіки упокоїти ще кількох окупантів.
