Перемир’я? Причини черги за польовими бліндажами

Під час передачі бліндажів бійцям 93 ї окремої аеромобільної бригади, нам вдалось поспілкуватись і з іншими військовими, котрі приїхали подивитись – що це в нас за бліндажі такі, котрі витримують вибухи протитанкових мін?

Поки бліндажі вантажили в машину,  хлопці ділились з нами своїми висновками, стосовно керівництва армії і незворотних помилок комбригів. Всі пам’ятають про загиблих бійців під опорним пунктом “Зеніт” біля Донецького аеропорту декілька тижнів тому? Сподіваємось, що такі страшні випадки ніколи не зітруться в нашій пам’яті. Слідство зараз триває, результати ми навряд чи отримаємо в широкому доступі. Можемо лише припустити, чому так сталось і усіма силами намагатись опиратись тому якорю, що тягне нашу армію на дно.

“Армія зараз живе тим, що приходять нові люди. Мобілізовані офіцери. Є люди. котрі просто прийшли відслужити свій строк, а є ті, які мають бажання зробити щось стояче. І от ці, котрі хочуть щось зробити, вони будоражать і тих, хто пасивен – із контрактників і кадрових офіцерів.

Але дуже багато таких людей, котрі не розуміють, що треба робити в армії. Від цього страждають військові й мирне населення. Людей, знаючих свою справу мало. І як правило вони повоювали і відходять в тінь, тому що жити всі хочуть. А з таким бездарним керуванням вони просто не бачать кінцевої мети,” – скаржаться військові. –

“Наприклад, той випадок, що стався два тижні тому – про загиблих вісьмох бійців на опорному пункті в “Зениті”. Нам звісно всю інформацію не доводять, але завдяки власному досвіду можемо все ж таки зробити висновки. Як зазвичай працює група? Є опорний пункт – “Зенит”. Там степ кругом, укриттів нема. Виконати задачу по мінуванню цієї дороги – треба робити з розумом. Від “Зениту” до старого терміналу аеропорту є посадка дерев, там в десантників стоїть спостережний пункт. Коли вони виходять з нього – просять підтримати їх вогнем. Наші же командири репетують, мол – кого ви там побачили? вам команди ніхто не давав? … і коли стає питання, що стріляли то по ділу, командир починає розказувати – та ви там постійно сині, та ви некеровані, неадекватні…

От і зіткнулися з тим, що група вийшла без прикриття, стала живою мішенню. Це ж не людина, котра в траві сховалась, це виїхала желєзяка, по котрій можна прицілитись і вистрелити. Прилетіла міна і всіх людей положила…

Щоб таку машину (без підтримки вогнем) захистити, поставити в укриття, дати команду екіпажу – можливостей в нас нуль. Нема ж ніякого зв’язку – радіо станції наші глушать.”

Ми вже писали в статті про підрозділ спецпризначення, яким саме чином працюють засоби подавленя зв’язку, і що треба для ефективного опору ворожим РЕБ і РЕР. І досі чекаємо на ваші коментарі, стосовно виходу з ситуації. 

І не забуваємо, що проект Польові бліндажі ще триває, бійці потребують якісні укриття на позиціях.

До речі, під час вантаження нам вдалось записати відеозвернення бійців 93ї  окремої аеромобільної бригади до всіх небайдужих людей, котрі допомогли нам зібрати кошти в рамках проекту, звітність по коштам також вже можна переглянути на сайті.