А знаєте, у нас просто хороші новини – не все ж сумувати, поділимося з вами і радощами. Бійці, яких ми лікували у рамках «Біотеху», хлопчаки, на яких ставили хрест і яким пророчили тяжку довічну інвалідність, живуть і радіють життю. Власне й новини про них тільки приємні: днями група наших захисників повернулася із реабілітації. Відпочинок та відновлення хлопці проходили у Болгарії, в курортному місті Хісаря.
Жодної хвилини за ці два тижні хлопці не нудьгували: українськими вояками постійно опікувалися і співробітники українського посольства, і українська діаспора – представники софійського товариства “Мати Україна” під керівництвом свого лідера Олени Коцевої, і численна волонтерська спільнота.
Фінансує програму закордонного відпочинку, як кажуть, Почесний консул України у місті Пловдів пан Дімітр Георгіев. А от в організаційних питаннях узяв активну участь навіть сам Почесний та Повноважний Посол України в Республіці Болгарії пан Микола Балтажи. Що ж, всім, хто допомагає бійцям набиратися сил та здоров’я, ми щиро вдячні.
Там он, у зеленій майці, з милицями у руках, наш старий знайомий Віталій – молодий танкіст, ногу якого ми рятували від ампутації. Щиро приємно бачити – лиш місяць тому хлопцеві зробили вкрай складну пластичну операцію, відновлювали скалічені сухожилля. Тому ж передувало більше двох років та десяти складних операцій – нога вкрай тяжко зросталася після важкого поранення, і лише клітинні технології даливідчутний результат. І от, будь ласка, – менше місяця, а Віталій уже носить милиці як вишуканий аксесуар, а не як додаткову опору.
Там же і Богдан – хлопцеві ми лікували руку. Променеву кістку, розбиту кулею на друзки, збирали буквально по шматочках, у шпиталі залікували м’які тканини, а от про кістку в шпиталі чомусь еее… просто забули. І що ж – ми й зібрали, і зростили. Веселий та хороший Богдан не раз щиро веселив нас навіть після тяжких операцій та наркозу.
Ми щиро вдячні усім хорошим людям, які допомагають нашій Армії та не забувають і про поранених: і безлічі простих хороших українців, що жертвують кошти на благодійність, і діаспорам наших співгромадян, які допомагають чим можуть – і коштами, і турботою про наших поранених бійців. Окремо ми вдячні лікарям клініки ilaya – якби не їхня майстерність, технології та золоті руки, доля пацієнтів проекту була б вкрай сумною. Друзі, всі разом, viribus unitis, ми робимо дуже важливу і світлу справу.
Втім, мусимо вчергове просити й за тих, чий шлях до одужання ще не завершився, а інколи лише починається. В рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» лікуються кілька хлопців, рахунки яких ми ще не оплатили. Он юний Ігор з Херсонщини, якого ми рятуємо від страшної травми та ампутації – за посиланням ви можете переконатися, наскільки складна ситуація. Ось симпатичний десантник Дмитро – чоловікові треба рятувати суглоб, його рука практично не згинається у лікті. Ось зовсім ще молодий Петро – його ми офіційно долучили до проекту лише учора, хоча перші операції хлопчині уже зробили. Ситуація дуже тяжка, Петро наступив на міну і йому розірвало та розкришило ногу. Ваші пожертви в рамках проекту дають нам можливість допомогти, а хлопцям – шанс повернутися до нормального життя. Не лишайтеся, будь ласка, осторонь – ці хлопці віддали здоров’я за безпеку наших дітей.
В публікації використано фото з особистих акаунтів Facebook пані Олени Коцевої, пані Ніни Деневої та репортажі пана Васила Жуківского. Друзі, дякуємо вам за увагу до наших хлопців!
