Днями Центр волонтерів People’s Project оголосив про намір продовжити роботу завершеного раніше проекту «Переможці». Таким чином вся попередня робота стала лише першим етапом, у ході якого ми зібрали кошти та оплатили виготовлення спортивного протеза для Миколи Полторака, героя АТО який наступив на міну та втратив ногу. Насьогодні всі зібрані кошти спрямовано за призначенням, і майстри працюють над виготовленням протеза.
Микола Полторак поки ще на старому протезі. Втім, скоро ситуація докорінно зміниться на краще
Сьогодні ми говоримо вже про конкретні плани: ми дещо переформатували проект і починаємо працювати над втіленням мрії наступного учасника. Про нього скажемо просто: Фішер неймовірний. Не людина, а шматок гартованої криці. Костянтин Фішер – ветеран АТО, який пройшов найгарячіші точки першого року війни. Був і снайпером, і розвідником, і… решту, даруйте, через військову таємницю ми розповісти вже не зможемо.
«Якби в житті можна було щось змінити, я би знову пішов у АТО, бо на цій війні загинули мої друзі, мої побратими, які протягом мого життя були завжди поряд зі мною. Звістка про загибель друзів, тривожні новини з фронту, підтягування техніки до місць дислокації моїх побратимів, – мені тоді було настільки важко психологічно, що я не зміг перебороти свій стан і вирішив вступити добровольцем до лав ЗСУ», – так сьогодні згадує свій тодішній настрій Костянтин. Після року активної роботи на самому вістрі боїв, в ході нічного розвідувального виходу, Костянтин та його група нарвалися на ворожий секрет. Ворог полоснув з великокаліберного кулемета. Одна із куль поцілила у коліно бійця. Тяжко порвало артерії. Врятував побратим: витяг з-під вогню, кілометр ніс на плечах до своїх. За той час Костянтин ледь не стік кров’ю – згодом виявилося, що втратив понад три літри крові. Вже у шпиталі лікарі стабілізували стан Костянтина, в ході складної операції ампутували ногу, – куля майже відірвала її у коліні, – і, зрештою, тривалий час просто боролися за його життя.
Насьогодні Костянтин повністю відновився, пройшов курс реабілітації та живе максимально повним життям. Мрія чоловіка – повернутися до активних занять східними двоборствами, адже двадцять років свого життя Костянтин присвятив найжорсткішому зі стилів карате Кіокусінкай. Костянтин родом з невеличкого села. Варіантів практично не було: або ж йти шляхом батьків, займатися сільським господарством, або ж кувати власну долю. Костянтин обрав друге, бо ще підлітком «захворів» на карате: долучився до спортивної секції, а згодом присвячував усі свої зусилля вдосконаленню вмінь. «Я тренувався фактично все своє життя», – каже чоловік. Тому наслідки поранення, вважайте, позбавили його найголовнішої справи.
Чоловік вже проводить активні тренування та навіть брав участь у змаганні для ветеранів АТО. Втім, говорити про повноцінне повернення до спорту можна буде лише тоді, коли у Костянтина буде спеціальний спортивний протез. Ми вважаємо, що всі ми мусимо допомогти: адже Костянтин мріє не лише вправлятися сам – чоловік планує набрати групи для тренувань і щедро ділитися своїм безцінним практичним вмінням з іншими ветеранами та охочою до навчання молоддю.
«У мене є улюблена фраза, з якою я завжди йшов по життю: нехай живе і процвітає вільна Україна. Хай завжди українці будуть здоровими і щасливими на своїй рідній землі», – от саме з такою думкою Костянтин і рушив на війну, захищати і свою, і наші з вами родини. Вдома чоловік полишив двох дітей, третій син народився, коли Костянтин вже був у війську. Та й то, побачив не одразу – зміг вирватися з фронту додому лише за півроку після пологів дружини. «Це була дуже емоційна для мене зустріч: підняв, покружляв, розцілував і сина, й дружину», – голос Костянтина зрадливо тремтить і сьогодні, коли він розповідає про цю зустріч.
Це ж гасло він втілює у життя і сьогодні, в прагненні робити свою маленьку справу на користь українців. Для того, аби ніщо не стояло на заваді Костянтинові, ми відкриваємо другий етап збору коштів у рамках проекту «Переможці». На цьому етапі сума потреб складає 308 тисяч гривень. За ці гроші фахівці-протезисти виготовлять для Костянтина спеціальний ортопедичний стегновий протез німецької марки Otto Bock, який складається з гільзи фізіологічної форми, підлаштованої спеціально під ногу Костянтина, зручної спортивної стопи, а також комп’ютеризованого колінного вузла, який сполучає деталі та допомагає керувати роботою протезу під час найрізноманітніших динамічних навантажень. Ні, це не нова жива нога – але максимально на неї схоже.
Ми просимо вас допомогти. Єдність, милосердя, вміння підставити плече у потрібний момент завжди були особливими рисами українців. Сотні років ми тримаємося купи, і, можливо, саме тому й досі існуємо як чудова, вільна та незалежна країна. Випадок Костянтина – саме той, коли допомогти може кожен із нас. Чоловік ризикував власним життям, втратив здоров’я, аби кожен із нас міг обійняти свою дитину і не думати про жахи війни. Давайте ж потрошку назбираємо йому на мрію усього життя.
