Перший день. Перший постріл. Перший Герой

Три роки тому ми жили очікуванням великого лиха. Три роки тому ми зненацька втратили Крим, і тривожно чекали, наскільки далеко «старший брат» повзтиме і далі – лише день, як банда Гіркіна висадилася у Слов’янську, зараза сепаратизму та летючі загони «запорєбриків», мов вогонь, ширилися Донбасом. Всі ми чекали: буде велика війна чи ні, будемо ми противитися повзучій окупації, чи складемо лапи й підемо на дно.

Небо вчора ще мирного Слов’янська. «русскій мір» почув заклики дурнів
і прийшов сюди уночі в особі Гіркіна, бандитів та фсб-шної нечисті

Стан української армії залишав бажати кращого. Всього п’ять тисяч боєздатних вояків, бійці розгублені без наказів, командири без ініціативи – аби не спровокувати відкриту війну із Росією, солдатам заборонили піддаватися на провокації та відкривати вогонь за будь-яких умов. Та так було до дня рівно три роки тому, 13 квітня 2014 року.

Підполковник ЦСО СБУ «Альфа» Олександр Дубовик. Один із перших поранених цієї війни

Про цей день згодом розповів тяжкопоранений офіцер СБУ: підполковник ЦСО СБУ «Альфа» Олександр Дубовик у складі групи бійців виконував завдання під Слов’янськом. Близько 9 ранку під Семенівкою, що біля Слов’янську, автівка бійців втрапила у засідку терористів, «альфівців» почали буквально розстрілювати впритул. Це інтерв’ю ми офіцера «Альфи» ми підгледіли у видання «Цензор».

«По нам прицільно вела вогонь група бойовиків із «зеленки», всі наші пересування були як на долоні. Шансів на порятунок не було – нас просто розстрілювали упритул. Ми починали бій вшістьох, у начальства автоматів не було, тож наш вогонь помітно ослаб. Ситуація ставала геть критичною», – розповів офіцер. – «Я почав засинати від втрати крові. І тут, крізь сон я почув, як запрацював великокаліберний кулемет. Це за моєю спиною викотився БТР! У десантників, як виявилося згодом, був суворий наказ: за будь-яких обставин не відкривати вогонь! Не піддаватися на провокації! Та цей БТР все рівно прийшов нам на допомогу. Хтось наплював на усі накази і хєрачив із кулемета! Цей хлопець усіх нас врятував – жаль, не знаю його імені. Він подавив вогонь із «зеленки», по нам припинили стріляти прицільно і противник почав відхід. Тут мене і витягли».

Перші хвилини після бою біля Семенівки. За кілька годин Виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов оголосить про початок Антитерористичної операції

Ось як описав події фотокореспондент Анатолій Степанов, що працював на місці подій:

Нам же ім’я цього таємничого хлопця чудово відоме. Це наш добрий друг, підрозділу якого ми допомагаємо із перших днів. Офіцер Збройних сил України Вадим Сухаревський, у минулому командир 3-й роти 80 ОАМБр, а нині комбат 701 батальйону 36 Бригади Морської піхоти України.

Вадим Сухаревський власною персоною

В той день, у порушення наказу мовчати, він особисто кинувся на допомогу «альфівцям» і першим за всю історію іще не оголошеної війни відкрив вогонь. Якби не Вадим та його хлопці – певно, загинули би усі. Та й так без жертв не обійшлося: у тому розстрілі загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, ще кілька бійців дістали тяжких поранень.

Капітан СБУ Геннадій Біліченко: одна із перших жертв російської агресії

Сам Вадим так описав ті кілька напружених хвилин у інтерв’ю тому ж «Цензору»: «Я зрозумів, що які б не були команди, а відповідальність за загибель наших побратимів буде лежати на мені. Я дав команду рухатися вперед. Я сам сів на місце стрільця, щоб уся відповідальність за це рішення була на мені. Стрільбу на ураження я вирішив відкрити сам. Група у зеленці була найнебезпечнішою, вона являла собою найбільшу загрозу. Я відкрив по ним вогонь із великокаліберного кулемета КПВТ. При перших же чергах вони розсипалися і почали відхід. Я бачив, як вони когось тягнули, не давав їм підняти голови. ВОгонь ворога було повністю придушено. Думаю, когось я зачепив – я бачив, як вони когось тягнули. Але противник швидко вийшов із бою, грамотно заховався, місцина тому сприяла».

Чудове інтерв’ю Вадима Романові Чайці, «5 канал»

З осені підрозділ Вадима тримає позиції під Маріуполем, і не лише вдало утримує оборону, а і потроху вперто суне ворога уперед. Поза очі, хоча про прізвисько він знає і лише посміхається, Сухаревського називають «Борсук».

Вадим Сухаревський та волонтери на передових позиціях під Маріуполем

Впертий і безкомпромісний, Вадим приїхав сюди не просто тримати позиції, а викурювати ворога із нашої землі. В один із приїздів, коли ми привезли Морпіхам три потужні автівки «Форд» і Вадим супроводжував нашу волонтерську команду на позиціях, він висловив свою основну думку щодо війни.

«Я приїхав сюди воювати. Я хлопцям так і кажу: бачиш ворога – стріляєш у ворога. Брататися з ними, щадити їх, гратися у благородство ми тут не будемо. Вони нам не друзі і не сусіди, вони прийшли сюди убивати нас – то ж ми не дамо їм ані хвилини спокою. Тут не курорт, а війна. Бачиш – стріляєш. Все, крапка».

З перших днів передислокації Морпіхів на нові позиції, People’s Project допомагає бійцям Сухаревського у рамках окремого спеціального проекту «Захисники Маріуполя»

Вадим – чудовий командир. Хай як шаблонно це не звучить, та його дійсно люблять і поважають бійці. Про нього із величезною повагою відкликаються колеги та побратими. Вадим – офіцер саме того типу, за яким, без вагань, бійці полізуть у самісіньке пекло.

Віддячити чоловікові за мужність, за рішучість та ініціативність, за чудову і вірну службу своїй батьківщині, можна не лише пафосними словами чи теплою думкою. Проект «Захисники Маруіполя», у рамках якого ми і посьогодні збираємо ваші благодійні внески, має на меті підтримку саме підрозділу Морпіхів Сухаревського.

В даний момент ми збираємо кошти на купівлю тепловізійних насадок для снайперських комплексів, які ми передали Морпіхам трохи раніше, тож ваша допомога буде вкрай доречною. Та і без того, ваші пожертви у рамках проекту дають нам можливість екіпірувати Морпіхів за останнім словом військової техніки. А вже вони, будьте певні, і далі мішатимуть з грунтом усіх ворогів, що трапляються їм на шляху. Ваші пожертви на потреби хлопців «Борсука» – дійсно істотний внесок у нашу спільну майбутню перемогу.