Друзі, як ви знаєте, ми надзвичайно рідко беремося за проекти адресної допомоги і намагаємося радше братись за ті ініціативи, де наші з вами зусилля дадуть більш глобальний результат. Обладнати медичний заклад, де рятуватимуть тисячі людей. Оснастити унікальних військових фахівців чи підрозділ, що виконують специфічні задачі. Захистити медиків, що в розпал епідемії рятують тисячі людей. Наші ресурси природно обмежено, а отже, використовувати їх ми прагнемо з максимальним коефіцієнтом подальшої корисної дії. Винятки стосовно адресних проектів ми робимо тоді, коли до нас звертаються з останньою надією; коли ми розуміємо, що й справді можемо допомогти; коли підтримати когось у битві за життя й справді у наших силах.
Певний час тому ми успішно розпочали та провадили проект “Біотех-реабілітація поранених“. В рамках проекту нам з вами вдалося оплатити лікування майже сотні тяжкопоранених бійців, що мали страшні наслідки бойових ран та каліцтва. Про поточний статус та останні події в рамках цього проекту розкажемо дещо згодом, там своя обширна і драматична історія.
Дещо згодом ми почали адресні проекти на користь конкретних людей. Першим був проект “Врятувати Вадима“: там ми зібрали значну суму коштів, на які купили спеціальну медичну помпу. Герой проекту – молодий десантник Вадим, який щосили намагається відновитись від наслідків дуже тяжкої нейротравми. Помпа ж, яку вмонтували у тіло хірургічним шляхом, регулярно впорскує заряд знеболювальних та міорелаксантів, що знімають спазми м’язів та дозволяють рухатись більш вільно й без болю. Проект мав і продовження, та ще не має свого логічного завершення: про це теж розкажемо вже за фактом.
Вже цього року ми взялися “врятувати Катерину“: зібрали необхідні кошти та оплатили купівлю дороговартісного медичного препарату. Все це – на користь військової медсестри, молодої дівчини Катерини, якій діагностували розсіяний склероз. Справа виявилась помічною: дію ліків спрямовано не на те, щоб повністю вилікувати цю нездоланну поки хворобу, та принаймні вони спиняють подальший розвиток тяжкої симптоматики та повертають людину до більш-менш нормального життя. А отже, ще один плюсик у скарбничку добрих справ.
Саме зараз ми провадимо два найтяжчих для нас проекти адресної допомоги, де мова вже не про якість, а власне про саме життя. Ми вперше узялися допомагати двом конкретним людям, які борються з тяжкими формами онко. Героїня першого проекту – наша колега Марина, діагноз якої був для нас мов чорна блискавка серед ясного дня. Не військова, але волонтерка: саме завдяки тихим і непублічним зусиллям Марини більшість тих справ, яким і присвячено нашу роботу, стає взагалі можлива. Почитати деталі історії та, власне, й посильно допомогти можна за посиланням.
Герой другого проекту – наш захисник, і на ньому ми спинимось більш детально, адже час вже й відзвітувати за поточним станом справ. Мова йде про Івана Татарінцева, бойового льотчика, штурмана гелікоптера із лав 10 бригади морської авіації, а крім того ще й просто прекрасного молодого чоловіка. З весни поточного року, коли йому і поставили діагноз, Іван змагається з раком шлунку: і сам діагноз, і стан Івана досить тяжкі. Перш, ніж хірургічно нищити осередок хвороби, лікарі мусять прибити всі метастази, вторинні пухлини, які виявили вже і в інших органах. Саме для цього Іванові призначили курс хіміотерапії з застосуванням спеціального препарату Авастин.
Сам Авастин пригнічує розвиток кровоносних судин, в тому числі, й в патологічних осередках, де вони розростаються найшвидше та живлять тканини самої пухлини. Застосування Авастину має придушити метастази, дати лікарям можливість прооперувати Івана, а потім, подальшими курсами хімії, добити та запобігти утворенню нових патологічних тканин. Всього таких курсів хіміотерапії Авастином передбачено сім: спершу три, потім, за оцінкою поточного стану, хірургія, потім ще чотири. Далі ж молитися й тримати кулаки.
Що вдалось нам насьогодні: спільно з вами ми вже зібрали суму, яку розраховували витратити на перший з семи курсів хіміотерапії. З огляду на стан та самопочуття самого Івана, лікарі ухвалили рішення поки що застосувати зменшену, половинну дозу препарату. А отже, зібраних грошей нам вистачило на першу із закупівель. Днями ми оплатили другу дозу ліків – її мають ввести саме сьогодні, 21.12, а десь за два тижні мусимо заплатити вже й за третю. Саме тому ми наново відкриваємо збір, а поки що додаємо до переліку витрат вартість перших двох курсів, які ми вже оплатили.
Що сам Іван? Ми спілкуємося із його батьками і не чіпаємо його самого. От просто не хочеться зайве докучати самій людині, що долає й без того тяжку хворобу. Самопочуття Івана не дуже, аналізи теж не дуже, тож вже другий раз лікарі відтермінували введення препарату, і курси хімії провадять з певною затримкою. Нам дещо передалася сильна тривога батьків: побічні дії препарату дуже тяжкі, сам Іван переносить його досить важко, тож в певний момент постало питання: чи не варто взагалі переглянути ці призначення та курс лікування. Втім, рада з кількома висококласними онкологами дещо заспокоїла родину: призначення вірне, ліки, хоч і тяжкі, але дуже дієві, тож варто продовжувати, як є, і сподіватися на краще у подальшій перспективі – поки це єдиний варіант.
Ще ми окремо просимо вашого розуміння. І сам рак, і численні тяжкі медичні маніпуляції, і хіміотерапії геть не прикрашають людину, вимагають значних сил на боротьбу і сильно виснажують організм. Тому ми не ліземо до героїв двох останніх проектів з розмовами, не вимагаємо з них фотозвітів чи персональних подяк, і взагалі намагаємося якнайменше їх турбувати. Одужають, забудуть ці дні, мов страшний сон, – тоді що завгодно.
Поки що ж ми щиро дякуємо кожному з вас, хто продовжує підримувати й допомагати нам у нашій спільній роботі. Робити маленькі дива, не гаяти шанс й допомагати людям боротися за життя – нам чесно здається, що це справи, гідні спільних, посильних від кожного з нас зусиль. Хто зна, як повернеться далі: хто простягне руку допомоги вже нам, якщо колись нас застануть найчорніші із днів? Разом, тільки разом, як і завжди.
