Цей діагноз звучить як вирок. Його ставлять ще з раннього дитинства, коли малюк починає помітно вирізнятися від інших дітей. У нашому суспільстві цей діагноз мов прокляття: таких людей сахаються і цураються. «Та він несповна розуму, відійди подалі» – зазвичай обурено вигукують люди, навіть не замислюючись про те, що у нездоровому тілі ув’язнено абсолютно притомну і душевно здорову людину.

Дитячий церебральний параліч – назва цілого букету різноманітних хвороб. В основі їх полягають вади розвитку мозку ще у дитячому віці. Через ці вади дитина не може у повній мірі контролювати рухи. Якщо відносно пощастило, і форма легка – це можна хоч трохи компенсувати лікувальними методами. Якщо ж ні, і ураження досить тяжкі – ці люди довіку прикуті до ліжка чи інвалідного візка. Що страшно, мова йде виключно про рух: зазвичай ці вади не впливають на розвиток інтелекту цілком здорової та розумної людини.

Микиті відносно пощастило. Він народився під час надзвичайно тяжких пологів. З двох братиків, що разом з’явилися на світ, врятувати вдалося тільки Микиту. Така бажана та вистраждана дитина одразу стала для батьків сенсом життя. Та вже за місяць лікарі виявили страшне: мозок немовляти вразив масштабний крововилив. Батькам нещадно пророкували, мовляв, з таким діагнозом малюк житиме хіба недоумкуватим калікою. У вісім місяців пролунав остаточний вирок: ДЦП, нижній спастичний парапарез.

Хай як цинічно це не звучить, та до десятирічного віку шанси Микити й надалі оцінювали як нульові: не варто кудись їздити, до когось звертатись, немає сенсу взагалі намагатися щось робити – імовірність, що хлоп’я стане на ноги і зможе хоч якось ходити, практично відсутня.

Та батьки вирішили інакше і кинули усі можливості та сили на порятунок дитини. У шість років Микита пережив першу операцію. По ній він зробив свої перші п’ять кроків в житті! Зусиллями батьків та реабілітологів, хлопчисько пішов до першого класу звичайної школи – замість сидіти в інвалідному візку у чотирьох стінах. Жадібний до навчання та спілкування, Микита, мов губка, вбирав у себе  знання.

Сьогодні за плечима понад 40 специфічних лікувальних курсів та сім тяжких операцій. Цей світлий та життєрадісний хлопчисько вже закінчив школу, вивчає кілька іноземних мов, бере участь у різноманітних заходах та опановує (на диво успішно) професію веб-дизайнера. Та діагноз щодня дає про себе знати: поки ще Микита ходить виключно із допомогою милиць, і, щоб не відбулося регресу, мусить постійно, щодня тяжко займатися відповідними вправами.

Крім того, є потреба і у подальшому специфічному лікуванні. Стан ніг, позбавлених можливості повного спектру фізіологічних рухів, може погіршуватись, особливо з огляду на спастичні явища – цебто постійно перенапружені м’язи. Тому Микита мусить далі й далі проходити курси специфічного лікування. Це дасть можливість зафіксувати прогрес та йти далі.

На що збираємо кошти

У січні у Микити заплановано черговий курс лікування у німецькій клініці «TheraReha». Це дає можливість не лише боротися з наслідками стану, а й розвивати успіх, адже у майбутньому хлопчина має чіткий намір позбавитися і від милиць та вповні стати на власні ноги. І це справді шанс!

Але ціна цього шансу значна. Резонно, що за роки боротьби за хлопчину ресурси родини вже давно за межею. А треба ж і ще, і ще. Саме тому посильно допомогти беремося ми.

Майбутній курс лікування має критично важливе значення. Батьки вже оплатили аванс. Залишилося зібрати кошти на доплату по рахункам за лікування. За все – 3860 євро, і цю суму треба зібрати до шостого січня.

Долучайтесь, будь ласка. Микита має свій шанс жити нормальним повноцінним життям. І наша з вами посильна допомога для нього критично важлива.

• 13:1106Січня2020

  Бюджет проекту зменшено до суми фактичного збору