Як вибрати рацію

Здається що рації та радіозв'язок це технологія минулого на зміну якої вже давно прийшов мобільний зв'язок та інтернет. Насправді рація це все ще зручний та інколи незамінний інструмент, який з роками не втрачає своєї актуальності. У справі підтримки зв'язку в найскладніших і екстремальних умовах радіозв'язок набагато надійніше звичайної стільникової мережі, і навіть має найголовніше перевага - вона безкоштовна. Тому питання як вибрати рацію завжди буде актуальним.

Рації забезпечують зв'язок там, де не ловить мобільний телефон. Їм не потрібні стільникові вежі, за зв'язок платити не треба. Це робить рації вибором людей певних професій чи захоплень: далекобійників, мисливців, рибалок, екстремалів та туристів. Також рації та радіозв'язок використовують моряки, військові, рятувальники, медичні установи. Рація - надійний спосіб комунікації, коли інші способи недоступні під час стихійних лих, або військових дій. У цій статті ми розберемося які бувають і як правильно вибрати рацію.

Як правильно вибрати рацію

Класичною порадою при виборі будь-якої техніки це визначитися з метою придбання. Поки що все просто, якщо вам необхідно розмовляти із сусідом через стінку, сходити з товаришем на рибалку раз на місяць або підтримувати зв'язок у групі під час лісових підходів – ваш вибір це радіотехніка початкового чи аматорського рівня. Якщо специфіка вашої професії вимагає підтримувати постійного зв'язку на службі, будівництві або великому промисловому об'єкті - техніка професійного класу створена саме для цього.

Вибираємо тип рації

Стаціонарні радіостанції розміщуються у приміщенні або монтується на панель приладів транспортного засобу. Такі рації мають велику потужність, безліч роз'ємів для підключення (наприклад, для підключення на морських суднах або літаках) та налаштувань. Для таких рацій потрібне окреме джерело живлення.

Портативна рація має вбудований акумулятор, обмежену потужність та відносно компактні розміри, які дозволяють носити її з собою. Цей тип рації також може бути вузькоспеціалізованим залежно від призначення.

Призначення рації

Аматорські рації (частоти PMR, UHF, VHF та LPD). У раціях початкового сегмента зазвичай використовується одна з цивільних частот, яка не вимагає сертифікації. Якщо ви думаєте яку рацію вибрати готуючись до походу, полювання чи риболовлі, головне правило - це дізнатися частоту, яка вже використовується в групі. Якщо ваша нова рація працюватиме на якійсь іншій частоті ви просто "не впишитесь в колектив". Аматорські рації не розраховані на важку експлуатацію і мають мінімальний набір можливостей, проте коштують недорого і прості у використанні.

Професійні рації (частоти UHF або VHF) . До пристроїв цього класу вже є низка вимог. Рації які використовують на промислових об'єктах, на морських суднах, поліції чи збройних силах мають власні частоти та певну функціональність.

Дальність зв'язку

На дальність зв'язку портативної рації впливає багато факторів, проте в першу чергу слід орієнтуватися на потужність передавачи та висоту, на яку піднято антену. Марно гнатися за потужністю, тому що дистанція зв'язку переносної рації все одно буде обмежена лінією горизонту. Для людини середнього зросту, яка тримає рацію біля вуха, це 5-6 км. Тому оптимальна потужність рації становить 3-5 Вт.

Прийнято вважати, що одного вата потужності передавача вистачить на півтора кілометри дальності зв'язку в чистому полі, в суху погоду, якщо немає електроперешкод. На відкритій воді дистанція буде вдвічі більша — приблизно 2-3 км на кожен ват потужності, але не далі горизонту.

Дальність зв'язку не можна точно розрахувати, тому що цей параметр впливають рельєф місцевості, висота над рівнем моря, вологість повітря та погода. Це настільки складний фактор, що навіть у листяному та хвойному лісах будуть різні відстані зв'язку.

Частотний діапазон

В Україні в аматорських раціях можна використовувати лише три діапазони: LPD, PMR та CB. Для використання радіостанцій у частотних діапазонах VHF та UHF потрібна ліцензія. Частота LPD становить 433 МГц, а PMR - 446 МГц. Обидва ці діапазони входять до UHF 300-527 МГц. Частота CB дорівнює 27 МГц. Її використовують далекобійники в автомобільних раціях. Для придбання радіостанцій із цими діапазонами не потрібно отримувати дозволи, тому їх називають безліцензійними.

При поїздках Європою слід враховувати, що в багатьох країнах заборонено LPD-діапазон, якщо користуватися ним без дозволу. Можуть оштрафувати та навіть позбавити візи. Рекомендовано перейти на PMR рації.

Щоб дві рації могли зв'язатися одна з одною, вони повинні збігатися в діапазоні робочих частот та частоті конкретного каналу.

Існують багатодіапазонні радіостанції, які можуть поєднувати UHF\VHF, морські та річкові частоти. Вони універсальні, але потребують спеціальних знань та навичок, а ще дають менший радіус зв'язку — бо одна плата передавача не може працювати на повну потужність у всіх діапазонах.

При виборі діапазону частот потрібно дізнатися, чи є інші рації, з якими потрібно збігтися канальною сіткою, там, де ви плануєте використовувати радіозв'язок. Якщо ви хочете придбати конкретну модель, але канали у неї не збігаються з потрібною частотною сіткою, можна перепрошити рацію у сервісі.

Живлення

Зараз поширені акумулятори на нікелевій чи літієвій основі. Перші дозволяють працювати при температурі нижче –10 °C, але вони мають важливий недолік: ефект пам'яті і швидка втрата ресурсу. Потрібно буде суворо дотримуватись схеми заряду та розряду. Літієві швидко розряджаються на холоді, а ще можуть створити проблеми, якщо їх перевозити літаком. Уточніть правила перевезення - у різних авіакомпаній вони різні.

Перед тим як вибрати рацію, подумайте, де і як часто ви плануєте її використовувати, щоб правильно підібрати ємність акумулятора. Використовуйте гарнітури та ховайте рації під одягом, щоб продовжити час їхньої роботи.

Водночас рекомендуємо вивчити правила експлуатації рацій — наприклад, їх не можна ставити включеними до станції зарядки і зберігати там. Це псує акумулятор. Якщо ви прибираєте рацію на зберігання, необхідно зарядити акумулятор на 70% і обов'язково відстебнути від рації, інакше техніка може вийти з ладу.

З більш практичних порад: вибирайте рацію та можливістю швидкої заміни акумулятора та з наявністю розповсюдженого роз'єму для зарядки.

Корисні можливості

Яку купити рацію зважаючи на її додаткові можливості? До питання додаткових "фішок" потрібно підходити серйозно, адже чим менше у вашої радіостанції функцій та кнопок, тим довше і стабільніше вона працюватиме.

Шумозаглушення

Щоб позбавитись шуму під час передачі, рація повинна бути обладнана CTCSS- і DCS-шумоподавлювачами. Ця технологія відфільтровуватиме частину тональних сигналів з ефіру і робитиме роботу з рацією більш комфортною.

Дисплей та клавіатура

Дисплей для рації це скоріше розкіш ніж потреба. Сенс дисплея в раціях це зручніший вибір частот і тонке налаштування. Якщо вам потрібна рація початкового класу з однією частотою, то дисплей вам не знадобиться.

Захищеність

Діапазон захищеності ручної рації може відрізнятися від "витримає напружену розмову" до "витримає наїзд танка". Як правило рації вже із середнього цінового діапазону захищені від пилу та вологи, що є обов'язковим для подібних пристроїв. Спеціалізовані радіостанції вже можуть мати додатковий захист військового класу MIL-STD, що дозволяє прострою витримувати практично все (захист майже за 30 показниками). Якісна рація не повинна пропускати в корпус пил/пісок та працювати при сильному дощі.

Запис

Додаткова функціональність, яка може стати в нагоді в певних умовах. Вбудований диктофон може знадобитися в багатьох випадках: від запису важливих інструкцій або відомостей до фіксації розмови в якості доказу.

Антена

Можливість замінити антену відкриває низку можливостей. По-перше, ви можете замінити пошкоджену антену без необхідності ремонтувати весь пристрій. По-друге, у вас є можливість збільшити потужність рації, встановивши довшу антену при необхідності.

Підключення зовнішніх пристроїв

Яку рацію вибрати водіям? Можливість звільнити руки під час використання рації дуже корисна можливість. Ведете ви автомобіль, тримаєте вудку чи зброю, використання навушника завжди буде плюсом до зручності. Моделі рацій середньої ціни можуть мати стандартний 3,5 мм роз'єм під навушники, новіші і дорожчі моделі можуть похвалитися Bluetooth підключенням.

Шифрування

Шифрування або скремблер дозволяє вести розмову не боячись прослуховування. Перед передачею, сигнал з однієї рації шифрується і перетворюється на зрозумілу мову вже на іншому кінці. Слухач, шо випадково потрапив на зайняту вами частоту, почує тільки набір незрозумілих звуків. Якщо ви шукаєте яку рацію вибрати для таємних розмов, зверніть увагу що у деяких країнах для такого пристрою потрібна ліцензія.

VOX

Голосова активація або вокс автоматично перемикає рацію в режим передачі, як тільки ви почнете говорити. В режимі тиші рація працює на прийом сигналу. У парі з гарнітурою вокс дозволяє повністю звільнити руки.

Додаткова функціональність

Як вибрати рацію якщо бюджет дозволяє? При виборі рації за ціну вище середньої, вам може зустрічатися ряд менш важливих функцій, які також можуть бути корисними:

• Регулювання гучності. Для випадків, коли потрібно уникнути демаскування.
• Автоматичне сканування каналів. Рація сканує весь доступний діапазон в пошуку активного каналу.
• Сигнал Roger-Beep. Автоматичний сигнал при завершенні розмови і перемиканні на прийом позбавляє вас необхідності говорити цей "прийом".
• Режим економії. Рація перемикається в режим заощадження батареї через певний час бездіяльності або вручну.
• Вібровиклик.
• Блокування клавіатури.
• Увімк./вимк. звуку кнопок.
• GPS модуль. Для відстеження положення рації на мапі.
• Підставка. Як для зарядки самої рації, так і додаткових батарей.
• Вбудований ліхтарик.

Що потрібно врахувати перед тим як вибрати рацію

Найважливіше про вибір рації якщо немає часу читати.

1. Якщо потрібний безкоштовний зв'язок з одним абонентом або групою абонентів — беріть портативні радіостанції. Вони ж стануть у нагоді, коли поблизу не виявиться стільникових вишок і цивілізації.

2. Неможливо заздалегідь передбачити, наскільки далеко може працювати рація. Оптимальний спосіб – протестувати на місці.

3. Вибирайте такий самий діапазон частот, як і в тих, з ким належить зв'язуватися по рації.

4. У Європі краще скористатися PMR-каналами.

5. Не купуйте моделі професійного діапазону або мультидіапазонні, якщо не впевнені, що вони вам потрібні. Якщо використовувати професійні частоти без ліцензії, можете отримати штраф.

6. Вивчіть інструкцію радіостанції та рекомендації щодо використання акумулятора. Зменшуйте потужність передавача, коли не потрібна максимальна дальність зв'язку. Заряджайте рацію правильно.

7. Якщо ви не дуже акуратні з технікою і плануєте користуватися рацією в лісі або на риболовлі, вибирайте моделі з простим набором функцій, використовуйте гарнітури та чохли. Так рації прослужать довше.

Чому важливо вибрати правильну рацію

Даний гайд допоможе вам зрозуміти як вибрати рацію, яка б знадобилася в роботі і не підвела за складних умов. Незалежно від ваших цілей та специфіки роботи важливо вибрати пристрій, який ви будете використовувати на 100% і не переплачувати за зайву функціональність.

Військове спорядження ЗСУ – тактичне обладнання та форма

Військове спорядження - це сукупність засобів та інструментів, які застосовуються збройними силами для виконання покладених на них завдань. В тому числі, використовується, щоб допомогти солдатам виконувати свої задачі ефективніше та безпечніше, будь то захист своєї країни, виконання миротворчих місій чи участь у бойових діях.

Оскільки військове спорядження являє собою дуже широке поняття, то в даній статті ми розглянемо ті його види, які направлені на захист життя та здоров’я військовослужбовців, полегшення виконання бойових задач та покращення побутових умов. Наведений нами перелік, ні в якому разі, не є вичерпним та не включає в себе зброю (окрім ножів та мультитулів), боєприпаси та військову техніку.

Тактичні засоби індивідуального захисту

Тактичні засоби індивідуального захисту — це обладнання та спорядження, яке може використовуватися для захисту тіла та органів чуття, в потенційно небезпечних або загрозливих ситуаціях. Це можуть бути такі предмети, як бронежилети, балістичні шоломи, тактичні рукавички, засоби захисту очей і слуху, тощо.

Шоломи

Важливим видом тактичного спорядження індивідуального захисту є балістичні шоломи. Вони призначені для захисту від травм голови, від ударів тупим предметом, вибухових хвиль і балістичних загроз. Тактичні шоломи можуть бути пристосовані до носіння із захисними навушниками та щитками для обличчя. Також конструктивно можуть бути передбачені точки кріплення для аксесуарів, таких як, окуляри нічного бачення або систем зв’язку.

На даний час, сучасні куленепробивні шоломи виробляються із неметалевих композитних матеріалів, таких як кевлар та арамід та перевершують за своїми характеристиками попередників - металеві каски. За американськими стандартами National Institute of Justice (NIJ) - Standard 0101.06, Ballistic Resistance of Body Armor, Standard 0108.01, Ballistic Resistant Protective Materials, найвищим ступенем захисту для шолома є NIJ LEVEL IIIA.

Рівень захисту IIIA відповідно до стандарту 0108.01 в ідеалі означає, що шолом перевірено на захист від таких загроз:

• кулі 240 гран калібру 44 Magnum пістолетного патрону з номінальною швидкістю 426.7 м/с;
• кулі 124 гран 9-міліметрова пістолетного патрону (FMJ) з номінальною швидкістю 426.7 м/с.

Окрім проти-кульових випробувань, шолом має пройти тест V50 на захист від мілких уламків та осколків, що є золотим стандартом у цьому відношенні. Даний тест є уніфікованим та передбаченим стандартами США, Великобританії та НАТО.

Отже, як вбачається з вище переліченого, поняття куленепробивного шолома дуже відносне і абсолютно безпечних шоломів не існує. Навіть з найвищим класом захисту він може вберегти свого власника тільки від кулі пістолетного патрону, що вже тут казати про кулі калібру 5,45 мм. та 7,62 мм., якими споряджаються сучасні автомати та кулемети. Окрім цього великого значення має відстань пострілу, кут влучення та інші фактори.

Бронежилети

Бронежилети є одним з найпоширеніших видів тактичних засобів індивідуального захисту. Він має оберігати від різних типів балістичних загроз, у тому числі пістолетних і гвинтівкових куль. Бронежилети, як правило, виготовляються з таких матеріалів, як метал, кевлар або кераміка і можуть мати різні стилі та рівні захисту.

За тим же стандартами США, існує п'ять класифікацій рівня захисту броні NIJ — IIA, II, IIIA, III і IV. Буква «A» на деяких рівнях означає, що жилет забезпечує більший захист, ніж попередній рівень, але не відповідає стандартам наступного рівня, тому, як правило, це півкроку вище. Хоча існує перший рівень броні, він морально застарів і більше не використовується через низький рівень опору.

В умовах реальних бойових дій з використанням автоматів та снайперських гвинтівок, бронежилети мають бути не нижче NIJ LEVEL III, а ще краще NIJ LEVEL IV, оскільки вони здатні зупиняти кулі починаючи з калібру 5,45х39 мм., якими стріляє АК-74 та його модифікації.

За українськими вимогами “Стандарту класифікації класів балістичного захисту - ДСТУ 8782:2018”, NIJ LEVEL III та NIJ LEVEL IV приблизно прирівнюються до 3-4, та 5-6 класу відповідно. Найвищий 6 клас захисту за цим ДСТУ має витримувати постріл бронебійно-запального патрону калібру 7,62 х 54 мм. з відстані 10 метрів.

Дуже важливо визначити заздалегідь за яким саме стандартом протестований той чи інший бронежилет, щоб уникнути плутанини щодо класів відповідності. Адже ціною помилки може бути життя або здоров’я захисника.

Комплексний захист рук та ніг

Ще одним важливим аспектом тактичних індивідуальних засобів солдата є комплексний захист рук та ніг, що включає в себе налокітники, наколінники та тактичні рукавиці. Вони підвищують мобільність та витривалість бійців, особливо в умовах міського бою, коли скрізь все засипано битим склом, мілким каміння та іншими уламками. Також щитки на ліктях та колінах можуть вберегти суглоби від легких осколкових поранень, та інших травм.

Щодо тактичних рукавичок, то вони не тільки забезпечують захист рук і пальців, а можуть містити й інші функції, як посилені накладками кулаки, стійкість до порізів та сумісність із сенсорним екраном.

Тактичні окуляри

Небезпека для очей існує в різних формах як у бойових умовах, так і в умовах навчання. Вона варіюються від осколкових боєприпасів, частинок ґрунту, сміття до невидимих небезпек, таких як ультрафіолетове випромінювання.

Якщо солдат не захищений, його зір може бути коротко або довгостроково виведений з ладу, що може поставити під загрозу виконання бойового завдання. Тому тактичні окуляри допомагають зберегти продуктивність як у бою, так і в навчанні, зменшуючи ризики, пов’язані з впливом таких небезпек.

Окуляри можна вважати тактичними, якщо вони забезпечують захист очей від ураження фрагментами, що рухаються зі швидкістю 275 м/с. Також даний вид захисту може попередити шкоду від яскравого спалаху та високих температур під час вибуху.

Маски-окуляри

Більшість масок мають регульовані ремінці та м’який контакт для щільного та зручного прилягання. Вони можуть бути прозорими або тонованими, щоб зменшити відблиски та підвищити оптичну чіткість і контрастність.

Маски-окуляри найбільш затребувані у водіїв бронемашин, водіїв автомобілів, що рухаються без вітрового скла та військовослужбовців, що пересуваються відкрито на броні. Це обумовлено тим, що захисне скло вберігає очі від впливу вітру, потрапляння в них дорожнього пилу та дрібних фрагментів.

Активні навушники

На відміну від пасивних засобів захисту слуху, таких як звичайні беруші, активні навушники — це навушники, які використовують технологію активного шумозаглушення для зменшення або усунення зовнішнього шуму. Ці навушники зазвичай мають вбудовані мікрофони, які вловлюють зовнішні шуми, а потім генерують інвертовану звукову хвилю, щоб подавити шум, перш ніж він досягне вуха слухача.

Крім шумопоглинання, активні навушники також можуть містити вбудовані мікрофони для радіозв’язку і елементи керування для регулювання гучності. Вони попереджають виникнення баротравм, та особливо корисні для екіпажів бронемашин, артилерійських та мінометних розрахунків.

Tactical personal protective equipment

Від того скільки амуніції може взяти з собою окремий військовослужбовець, залежать шанси його виживання та підрозділу у бою. Відповідальними за це є розвантажувальні системи, які дозволяють розподілити навантаження та забезпечують максимально ефективне перенесення ваги.

Розвантажувальні жилети

Сучасні види особистої автоматичної зброї військовослужбовців мають високу скорострільність, що обумовлює високу швидкість використання боєприпасів, через що солдатам доводиться споряджати себе великою кількістю патронів та магазинів.

Так звані “розгрузки” дозволяють переносити достатню кількість боєприпасів без обмеження в рухливості та бувають у вигляді жилетів та ремінно-плечових систем. Головною відмінністю розвантажувальних жилетів від РПС є те що, вони вдягаються на броню, в той час як РПС може бути під бронежилетом чи ззовні.

Розвантажувальні ремені

Розвантажувальні ремені або тактичні пояси виконують ту ж саму задачу, що і РПС. Але через відсутність плечових лямок, вони дозволяють взяти меншу кількість речей, оскільки збільшена вага може призвести до сповзання поясу до низу. Їх перевагою є функція швидкого скидання, що корисно для підвищення мобільності, або полегшення транспортування поранених.

Збройові тактичні ремені

Тактичні ремені класифікуються за точками кріплення до зброї, та мають наступні види:

• Одноточкові ремені - кріпляться до зброї одним карабіном та мають форму петлі, що дозволяє швидко привести зброю до бої. Головним недоліком такого компонування є незакріпленість зброї при швидкому пересуванні.
• Двоточкові ремені - кріпляться в районі ствола та прикладу. Такий вид дозволяє перенесення зброї за спиною та в положенні через плече, але сповільнює приведення зброї у готовність до пострілу.
• Трьоточкові ремені - дозволяє приведення зброї до бою, не змінюючи її похідного положення. На даний час, є найзручнішим видом тактичного збройового ременю. Деякі типи таких ременів можуть змінюватись у дво- та одноточкові за бажанням.

Розвантажувальні модулі/підсумки (система MOLLE)

Система MOLLE або Modular Lightweight Load-carrying Equipment — це модульне полегшене розвантажувальне спорядження. Вона була вперше розроблена наприкінці 1990-х років армією Сполучених Штатів і з тих пір була прийнята багатьма іншими збройними силами в усьому світі.

Система заснована на модульній конструкції, яка дозволяє солдатам налаштовувати своє спорядження відповідно до своїх індивідуальних потреб і задач. Система складається з серії стрічкових петель і ремінців, які можна використовувати для кріплення різних типів модулів, таких як підсумки для боєприпасів, системи гідратації, медичні набори та пристрої зв’язку.

Однією з ключових переваг системи MOLLE є її універсальність. Солдати можуть легко додавати або знімати підсумки та інше спорядження за потреби, що дозволяє їм адаптуватися до конкретних вимог бойових завдань чи умов навколишнього середовища. Крім того, система розроблена так, щоб бути легкою та зручною, зменшуючи втому та дозволяючи солдатам діяти більш ефективно в польових умовах.

Тактичні рюкзаки

Тактичні рюкзаки виготовлені з урахуванням військової користі. Вони оснащені такими функціями, що виникли у збройних силах, як-от сумісність із гідратаційним пакетом, смугами MOLLE і підсумками для боєприпасів.

За нижньою планкою рюкзаки зазвичай починаються від 5 літрів, та доходять до 65 літрів і більше. Нижче наведено загальні рекомендації щодо вибору розміру вашого рюкзака.

Повсякденні тактичні рюкзаки — це невеликі тактичні рюкзаки, призначені для зберігання лише необхідних речей, які вам потрібно брати з собою щодня. Іноді їх ще називають сумками на 12 годин. Ці рюкзаки різняться за розміром від 5 до 35 літрів.

Якщо ви плануєте довгий похід, буде розумно взяти з собою триденний рюкзак. Ці рюкзаки можуть вмістити все, що вам може знадобитися протягом кількох днів, і мають багато корисних функцій. Рюкзаки цього типу дуже великі, зазвичай об’ємом від 40 до 65 літрів.

Медичне військове спорядження

Тактичне медичне обладнання – це спеціалізоване медичне обладнання, призначене для використання в умовах стресу, швидкоплинних і часто небезпечних ситуацій під час бойових дій. Воно призначене для забезпечення інструментами, необхідними для надання негайної та ефективної допомоги, рятуючи життя та здоров’я.

Аптечка першої допомоги

ІНАП ЗСУ - індивідуальна аптечка першої допомоги, створена за зразком IFAK (Individual First Aid Kit) на базі стандарту НАТО. Розрахована для надання першої невідкладної допомоги для попередження тяжких наслідків поранення. Тактичні аптечки розроблені за системою MOLLE, та можуть кріпитися як на бронежилетах та РПС, так і на тактичних рюкзаках.

Тактична аптечка містить:

• джгути-турнікети;
• бандаж;
• кровоспинні засоби;
• стерильні бинти;
• пластирі;
• пристрої для проходження повітря у дихальні шляхи;
• медичні рукавички;
• ножиці;
• незмивний маркер.

Ці предмети спеціально розроблені для надання негайної допомоги особам, які отримали травматичні ушкодження або потребують екстреної медичної допомоги.

Хоча за стандартом у військовій аптечці наявні два турнікети, у бійця мають бути чотири - два турнікети для рук та два для ніг, оскільки при дрібних осколкових поранення можуть бути травмовані всі члени руху. Джгути-турнікети мають бути розпаковані, та бути легкодоступними. Краще всього їх закріпити на бронежилет чи РПС, для швидкого використання, в разі необхідності.

Щодо кровоспинних засобів, не рекомендується використовувати препарат CELOX, та його аналоги, оскільки хоч він і зупиняє кровотечу, в подальшому викликає некроз тканин, в області застосування. Безпечніше за все, зробити тампонаду поранення звичайним стерильним бинтом.

Медичні ноші

Медичні ноші відіграють важливу роль у транспортуванні та догляді за пацієнтами, забезпечуючи безпечне та комфортне пересування постраждалих під час екстрених ситуацій. Конструкція та особливості медичних нош можуть відрізнятися залежно від конкретних потреб пацієнта та транспортного середовища, але в даній статті ми розглянемо два види - жорсткі та м’які медичні ноші.

Жорсткі медичні ноші

Жорсткі медичні ножі, можуть бути як з жорстким каркасом, так і виконані повністю з твердих матеріалів. Обов’язкові до використання для транспортування хворих з підозрою на травму хребта або при множинних переломах.

М'які безкаркасні ноші

Виконані з м’яких матеріалів. Головною перевагою є їх компактність та легкість. Заборонені для використання при травмах хребта або переломах тазу.

Тактична оптика

Мабуть найголовнішими в умовах бойових дій, після зброї, боєприпасів, та індивідуального захисту є засоби спостереження. Тактична оптика включає в себе ряд пристроїв, таких як приціли, коліматори, біноклі, зорові труби, прилади нічного баченні та тепловізори. Ми розглянемо оптику, яка не пов’язана з прицілюванням та зброєю.

Біноклі та моноклі

Оптичні прилади, що використовуються для збільшення віддалених предметів або деталей. Маркировка на тактичних біноклях та моноклях, наприклад 7х30, говорить про кратність збільшення зображення, в даному випадку у сім разів, та про діаметр лінзи виражений у міліметрах. Чим більший діаметр лінзи має прилад тим більша його світлосила. Важливими характеристиками для такої тактичної оптики є її вологостійкість, наявність далекомірної сітки та компасу.

Прилади нічного бачення

Прилади нічного бачення, або PVS (Portable Visual Search) оснащені технологією, яка дозволяє їм виявляти та підсилювати доступні джерела світла для забезпечення покращеної видимості в умовах слабкого освітлення. ПНБ можуть кріпитися до шолома бійця, що дозволяє вести нічний бій або активну розвідку.

Технологія нічного бачення збирає невелику кількість навколишнього світла, доступного в темному середовищі, наприклад, місячного або зоряного світла, а потім посилює його, щоб зробити його видимим для користувача. Зібране світло обробляється через електронно-оптичний перетворювач, який перетворює фотони світла в електрони. Потім ці електрони посилюються та перетворюються назад у видиме світло, яке потім відображається на екрані або переглядається через окуляр. Існує кілька типів технологій нічного бачення, включаючи підсилювачі світла та пристрої, що працюють на базі інфрачервоного випромінювання.

Рекомендується перевіряти вимкнення таких приладів, якщо вони не використовуються, оскільки це не тільки скорочує життя батареї, або акумулятора, а також впливає на обмежений ресурс використання, що виражається в годинах. В залежності від покоління, такі пристрої мають ресурс від 1000 до 10 000 годин роботи.

Тепловізори

Тепловізори працюють шляхом виявлення та вимірювання інфрачервоного випромінювання (тепла) від об’єктів, а потім перетворюють його у зображення. Усі об’єкти випромінюють інфрачервоне випромінювання пропорційно своїй температурі, а тепловізори виявляють це випромінювання за допомогою спеціального датчика, який називається мікроболометром.

Мікроболометр складається з низки крихітних термочутливих елементів, які виявляють інфрачервоне випромінювання, що випромінюється об’єктами в полі зору. Зображення зазвичай відображається в градієнті кольорів, при цьому більш теплі об’єкти відображаються як яскравіші кольори, наприклад червоний або жовтий, а холодніші об’єкти відображаються як темніші кольори, наприклад синій або фіолетовий.

Військовий тепловізор є життєво необхідним пристроєм в польових умовах, оскільки допомагає виявляти засідки та попереджає наближення противника до позицій. Сучасні тепловізори дозволяють робити фото та відео фіксацію, для подальшого аналізу.

Похідне військове спорядження

Військове похідне спорядження розроблено або модифіковано для військового застосування на основі існуючих комерційних або цивільних технологій. Використовується у військових операціях, щоб підвищити здатність військових виконувати бойові задачі та підтримувати тактичну перевагу над супротивниками.

Спальники та ковдри

Спальні мішки та ковдри покликані забезпечити комфортні умови сну та відпочинку у похідних умовах. За сезонністю спальники поділяються на зимові, літні та багатосезонні. Також існують спальники-трансформери, що лего перетворюються у покривало,сумку або подушку.

Каремати, матраци та сидіння

Похідні каремати (килимки) та похідні матраци мають невелику вагу та добре виконують термоізолюючу функцію. Під час військових дій як правило використовують пінні каремати не яскравого забарвлення, або складні, камуфльовані каремати.

З пінних карематів також можна зробити вставки до колін та ліктів, та помістити їх у спеціальні кишені, які передбачені сучасною українською формою. Так само, з них легко виготовити п’ятиточкові сидіння, щоб запобігти переохолодженню в суворих польових умовах.

Мотузки та карабіни

Важко переоцінити значення мотузок та карабінів у військовій справі, оскільки вони мають множинне значення. Починаючи з простого перев’язуванням речей та закінчуючи альпінізмом. Досить поширеною стала практика евакуація поранених з під обстрілу за допомогою карабінів та мотузок, під час якої рятівник знаходиться в укритті.

Намети

Військові намети — це портативні укриття, які використовуються військовослужбовцями для різних цілей, включаючи тимчасове житло, командні пункти, медичні установи та сховища. Вони розроблені таким чином, щоб бути легкими, міцними та простими в установці та демонтажі, що робить їх ідеальними для використання в польових умовах. Як правило мають однотонне чи камуфльоване забарвлення.

Плащі-намети

Плащ-намети є індивідуальним верхнім одягом, щоб уберегти від дощу та вологи. Може бути трансформованим у намет або тент. Також армійські плащі-намети, у разі крайньої необхідності, можуть виконувати функцію м’яких нош для евакуації поранених.

Пальники та газові балони

Вміння розвести багаття, завжди було одним із найцінніших для людства. Але в бойових умовах вогнище та дим можуть демаскувати та видати положення ворогові. Тому, в цьому випадку, пальник з газовим балоном є найкращою альтернативою. За їх допомогою солдат може не тільки забезпечити себе гарячою кавою чи чаєм, а й приготувати їжу. Особливо, коли в наявності є сублімовані сухі пайки, що потребують додавання гарячої води.

Фляги та казанки

Оскільки вода є критичним ресурсом для виживання, варто приділити особливу увагу матеріалам з яких виготовлена фляга. Рекомендується вибирати фляги з якісного пластику або нержавіючої сталі. Старі армійські фляги радянського зразка виготовлялися з алюмінію, за рахунок чого вода в них набувала металевий присмак і була умовно питною.

Що стосується похідних казанків, то головною вимогу під час їх вибору є найменша вага та найбільший обсяг. Мінімальним ємність казанка на одну людину складає півлітру рідини.

Гідросистеми

Під час довготривалого виконання бойового завдання може не вистачати води, а можливість її поповнення часто обмежена. Тактичні гідратаційні системи забезпечують значний запас питної води на декілька днів. Їх можна носити в стилі рюкзака, вставляти в рюкзак або прикріплювати за допомогою системи MOLLE.

Ліхтарики та павербанки

Тактичний ліхтар - це міцний, високоефективний ліхтар, призначений для використання в надзвичайних ситуаціях. Тактичні ліхтарики, як правило, менші та легші, ніж традиційні.

Тактичні ліхтарики часто мають більший світловий потік, ніж традиційні ліхтарики, що робить їх яскравішими та потужнішими. Вони також можуть мати кілька режимів роботи, а також режими стробоскопа або SOS.

Також вони можуть мати додаткові функції, призначені для покращення їхньої функціональності в польових умовах, наприклад посилену конструкцію, водонепроникність і стійкість до ударів. Деякі тактичні ліхтарики також можуть бути оснащені головкою, призначеною для удару або самозахисту, а також фіксатором для зручності перенесення.

З розвитком технологій, все більше пристроїв починають використовувати багатозарядні акумулятори, які приходять на заміну звичайним батарейкам. Тому наявність павербанків є критично важливою у польових умовах, адже за їх допомогою можна зарядити ліхтарик, телефон, тактичний планшет і навіть дрон. Краще всього обирати павербанки з якомога найбільшою ємністю у міцному корпусі.

Маскувальне військове спорядження

Маскування використовується військовослужбовцями, щоб злитися з навколишнім середовищем і уникнути виявлення ворожими силами. Камуфляж може приймати багато різних форм, включаючи візерунки, кольори та текстури.

Маскувальна сітка

Маскувальна сітка зазвичай виготовляється з міцних і легких матеріалів, таких як нейлон або поліестер, і доступна в різних візерунках і кольорах, щоб відповідати навколишньому середовищу.

Тактичні камуфляжні сітки розроблені таким чином, щоб зливатися з природним оточенням, що ускладнює ворогам виявлення присутності військ або техніки. Їх часто використовують для прикриття транспортних засобів, зброї та іншого обладнання, а також для створення тимчасових притулків або схованок.

Сітка, як правило, розроблена таким чином, щоб її можна було легко розгортати та знімати, і часто обробляється покриттям проти відблисків, щоб мінімізувати відображення та покращити маскування. Загалом, тактична камуфляжна сітка є важливим інструментом для військовослужбовців та інших груп, яким необхідно залишатися прихованими та захищеними в різних середовищах і ситуаціях.

Маскувальна стрічка

Зазвичай використовується для камуфлювання зброї або іншої військової амуніції. В тому числі може застосовуватись для теплоізоляції, та захищає від відблисків. Маскувальну стрічку або бинт треба дуже обережно застосовувати до зброї, щоб не заблокувати рухливість механізмів, та не порушити її функціональність.

Маскувальні крем-фарби

Використовуються для нанесення на відкриті ділянки тіла - обличчя, рук, тощо. Маскувальна крем-фарба накладається широкими непаралельними діагоналями, завдяки чому стають непомітними горизонтальні лінії очей та рота, і вертикальна лінія носа.

Військовий грим виробляють у трьох формах:

• крем-фарба;
• паста;
• спрей.

Похідне військове спорядження та інструменти

Похідні інструменти мають важливе значення для забезпечення готовності та ефективності збройних сил. Це дозволяє військовослужбовцям виконувати свої місії як у мирний час, так і під час конфлікту, надаючи їм необхідні ресурси та забезпечуючи необхідний рівень комфорту.

Ножі та мультитули

Тактичні ножі виробляються з високоякісної сталі, та розроблені як для нанесення максимальної шкоди противнику так і для побутових потреб. В окремих випадках ніж може бути пристосований до вогнепальної зброї у вигляді багнета.

Мультитули — це універсальні портативні інструменти, які поєднують кілька функцій в одному пристрої. Зазвичай вони включають ряд різних інструментів, таких як плоскогубці, ножі, викрутки, пилки, ножиці та консервні ножі та багато інших. Це робить їх корисними для різноманітних завдань як у приміщенні, так і у польових умовах.

Сокира та мачете

Військові використовують сокиру для різноманітних завдань, таких як валяння дерев, розколювання колод і рубання дров. Завдяки деревині можливе швидке обладнання інженерних споруд або оснащення траншей бортами, що попереджає обвалення ґрунту

З іншого боку, мачете — це великий важкий ніж із широким лезом, який зазвичай використовується для розрізання густої рослинності, такої як висока трава, густі чагарники та невеликі гілки. Це в свою чергу підвищує прохідність та маневровість військових підрозділів у лісистій місцевості.

Саперні лопати та кайла

Саперна лопата, також відома як окопний інструмент, є різновидом лопати, яка призначена для військового використання. Це компактний портативний інвентар, який можна використовувати для риття ям, окопів, та інших оборонних позицій, а також для розчищення перешкод, таких як колючий дріт і міни.

Саперні лопати, як правило, мають складану або розбірну ручку та лезо, що полегшує їх перенесення та зберігання. Лезо, як правило, виготовляється зі сталі, і його можна використовувати для копання, різання та рубання. Деякі моделі також мають зубчасті краї для розпилювання коренів та інших твердих матеріалів.

Кайло ж використовується для риття траншей у твердих ґрунтах, наприклад, таких як “білозерка”, та розколювання каменю. Є незамінним інструментом, оскільки дозволяє проникати у ґрунт глибше, а також допомагає в розчищенні землі від коренів та інших перешкод.

Військове спорядження - підводимо підсумки

Отже, як ми бачимо з переліченого вище, військове спорядження не тільки забезпечує певний рівень комфорту військовослужбовців, але й може вберегти життя та здоров’я. Окрім цього, деякі його види можуть забезпечити тактичну перевагу над ворогом та успішне виконання бойового завдання. До вибору необхідно військового спорядження, треба підходити з урахуванням його тактико-технічних характеристик та доцільності використання в тій чи іншій ситуації.

Що таке металошукач та чим він відрізняється від міношукача?

Металошукач - дуже корисний прилад у багатьох відношеннях. Аматорська модель здатна допомогти відшукати, наприклад, старовинні монети або втрачену обручку на пляжі. Професійні моделі здатні здійснювати точний пошук певних металів, показувати розміри та глибину залягання об'єкта в ґрунті. Це лише два яскраві приклади використання металодетекторів. Майже відразу після появи цих пристроїв з'явилася ще третя сфера застосування, охоронні структури та армія. Без металошукачів складно швидко здійснити пошук забороненої зброї або пошук та знешкодження вибухових пристроїв. У цій статті ви дізнаєтеся, що таке металошукач, які вони бувають, як працюють і чи може металошукач замінити міношукач.

Історія Металошукачів

Електронний металошукач був винайдений у 1924 році у США. Спочатку прилад розроблявся для запобігання крадіжкам металевих деталей з заводів і був запатентований як «Міст Чілсона» на ім'я винахідника. Металошукач використовував схему, що базується на принципах радіопередачі сигналу. Згодом користь металошукачів була помічена і в інших галузях, як промислових, так і військових. Вже в 1927 році прилад успіхом використовувався шукачами скарбів для пошуку металів, що знаходяться під землею. За конструкцією даний апарат являв собою індукційний двокотушковий детектор що діяв за принципом прийом-передача.

Початок Бренду FISHER

В 1929 іммігрант з Німеччини, інженер Герхард Фішер, який проживав в Голлівуді, представив пристрій, названий «металоскоп». Це була досить важка конструкція (10 кг), оснащена батареями, електронними лампами, навушниками, а також передавачем та приймачем, які з'єднувалися між собою дерев'яними ручками.

Примітно, що для роботи з подібним пристроєм від оператора не потрібно жодних спеціальних навичок і знань. Електронні збурення, спричинені металом, реєструє ламповий вольтметр. Цей прилад користувався величезною популярністю у служб міського господарства для пошуку трубопроводів, рейок, проводки, кабелів та інших металевих об'єктів та конструкцій, закопаних у землю. Пізніше Фішер розробив спрощений варіант і почав продавати набори креслень та інструкцій разом зі стандартними радіодеталями. Пристрій, названий «М-Скоп» (M-Scope) мав середню, але вже регульовану чутливість, а як індикатор застосовувався той самий ламповий вольтметр.

Герхард Фішер відійшов від справ у 1967. Компанія Fisher продовжила успішну роботу на ринку і на сьогодні має велику лінійку пристроїв та заслужену популярність.

Бомбошукач NASA

У 1930 році фізик Теодор Теодорсен заявив, що в лабораторії Ленглі був створений детектор для виявлення скинутих з літаків бомб що не розірвалися. Металошукач, названий NASA «бомбошукачем», був простою конструкцією з трьох котушок, намотаних на дерев'яний каркас діаметром близько метра і висотою 30 сантиметрів. Для живлення застосовувалися 110-вольтові батареї, розміщені в окремій скриньці. Для його експлуатації потрібно було дві людини. Зі своїм прямим завданням бомбошукач впорався більш ніж блискуче: було виявлено велику кількість бомб, що не розірвалися, у тому числі й досить великі 7-ми кілограмові бомби на глибині близько 60 сантиметрів під землею.

Металошукач на Службі Армії

Польський лейтенант Юзеф Косацький розпочав розробку металошукача ще до початку Другої світової війни, завершив розробку 1941 року у Великій Британії, куди евакуювали весь Польський генеральний штаб. Прилад мав дві котушки, одну з яких було під'єднано до генератора, який генерував коливальний струм акустичної частоти. Інша котушка була підключена до підсилювача та навушників. Коли котушки наближалися до металевого об'єкта, баланс між котушками порушувався і навушники передавали сигнал. Обладнання важило трохи менше 14 кг і складалося з: платформи виявлення, двохелементної ручки з противагою, чохла, прикріпленого до ручки, підсилювача та акумулятора в рюкзаку, навушників. Прилад комплектувався двома видами головок (платформи виявлення) – маленькою та великою.

Міношукач був переданий британській армії як подарунок. У перший рік було випущено 500 одиниць, які значною мірою сприяли просуванню 8-ї британської армії у Північній Африці. Крім цього, міношукачі Косацьки використовувалися під час вторгнення союзних військ до Сицилії, Італії та Нормандії. Під час війни було вироблено понад 100 тисяч одиниць цього типу, а також кілька сотень тисяч нових розробок міношукача (Mk. II, Mk. III та Mk IV). Металошукач Косацький із незначними удосконаленнями використовувався у британській армії аж до 1995 року. Настільки вдалою була його конструкція, яка, до того ж трималася в секреті протягом усього періоду свого існування.

Удосконалення Металошукачів

Післявоєнні металошукачі працювали на вакуумних лампах, були громіздкими та споживали багато енергії. Лише в 1950 році в Англії почали створювати пристрої, які стали зручними для звичайного користувача. Два розробники Олів і Кен Вайтси засновники компанії White's почали випускати порівняно компактні металодетектори, які показували хороші результати в пошуку монет і коштовностей. Бренд White's відомий і зараз.

У 1959 році Американський інженер Чарльз Л. Гарретт і за сумісництвом пристрасний мисливець за скарбами розробив власний металошукач, який став дуже затребуваним. Нині компанія Гарретта вважається найпопулярнішою в цій галузі, а бренд Garrett став практично синонімом металошукача.

Як Вибрати Металошукач Та Які Вони Бувають?

За час існування такої пошукової апаратури як металодетектори споживчий ринок та конкуренція сприяли розвитку різноманітності. Нижче ви знайдете кілька важливих параметрів, за якими можна розділити сучасні металошукачі та як вибрати якісний металошукач.

За Вартістю

• Початковий рівень. Відносно недорогі пристрої, які найбільш підходять для розшуку невеликих виробів. Вартість їх невелика, функціональність обмежена. Якщо є бажання регулярно використовувати прилад, краще не витрачати на подібні моделі ні гроші, ні час.
• Середній рівень. Мають хороші характеристики. З їх допомогою можна знайти як невелику втрачену річ, так і що знаходиться в землі.
• Професійні. Мають серйозні функціональні можливості незалежно від типу роботи та виду ґрунту. Технічні характеристики дозволяють працювати у різних режимах. Використовуються професійними пошуковими системами.

За Сферою Застосування

• Грунтовий металошукач. Це найширша категорія таких пристроїв. Такі металошукачі використовують для пошуку підземних кабелів, проводок, археологічних артефактів, монет, коштовностей та втрачених предметів. Залежно від класу пристрою можна знайти навіть дрібні прикраси або крихти золота.
• Підводний металошукач. Пристрої у водонепроникному корпусі використовуються для пошуку металевих об'єктів під водою. Перед покупкою уважно ознайомтеся з описом, оскільки деякі моделі водозахищені лише нижче ручки, для пошуку втрачених речей недалеко від берега.
• Глибинний металошукач. Рамковий, дорогий детектор, який використовують дайвери, рятувальники, будівельники та археологи для пошуку об'єктів на великій глибині. Купівля має сенс якщо ви можете розкопати та підняти те, що шукаєте на великій глибині.
• Промисловий металошукач. Такі металошукачі встановлюють на виробництвах, щоб не допустити попадання дрібних деталей та уламків туди, де вони не передбачені.
• Військовий металошукач. Спеціальне обладнання, що використовується для пошуку та деактивації мін. Як правило, мають специфічні параметри та знайти дрібні прикраси з таким металодетектором просто не вийде. В одному з блоків нижче буде розкрито відмінність цивільних та армійських пристроїв.
• Охоронний металошукач. Усім знайомі «рамки», які встановлюють в аеропортах, деяких фабриках та режимних об'єктах. Оглядові металодетектори можуть бути налаштовані на впізнання великих об'єктів таких як зброя або дрібних як титановий болтик, який ви випадково поклали в кишеню в кінці робочої зміни.
• Портативний металошукач. Пристрій потрібний в охоронній сфері. За допомогою такого детектора оператор сканує одяг та особисті речі.

За Глибиною Детекції

Отже, ви готові придбати металошукач: як вибрати відповідний - друге питання на шляху до покупки. Виходити потрібно з того, що ви шукатимете. Одна справа – монети, прикраси та іншу дрібницю, інша – військове спорядження минулих років. Чим глибше залягають дрібні предмети, тим складніше їх знайти. Один і той же прилад здатний розпізнати монети на глибині до 40 см, а, наприклад, військову каску – до 100 см. Глибинні металошукачі можуть виявляти предмети на глибині до 200 – 300 см. Але підходять вони для пошуків великих елементів, завбільшки хоча б із консервну банку. Монети та прикраси на такій глибині виявити проблематично.

Яку Котушку Вибрати?

Котушка – робоча частина пошукового приладу, ковзає по землі та посилає магнітне випромінювання в грунт. На її роботі будується весь пошуковий процес. Правильний вибір металошукача багато в чому залежить від розуміння того, яка котушка потрібна. Відмінність ведеться за двома параметрами.

Тип Котушки

• Котушки Mono сканують ґрунт, спрямовуючи магнітне випромінювання у формі конуса. Підходять для пошуку монет, невеликих прикрас та предметів побуту. Відмінно виявляють дрібні цілі навіть на засмічених ділянках і серед коріння рослин.
• Котушки DD посилають випромінювання у вигляді рівного променя. Допомагають швидко просканувати великі ділянки, здатні розпізнати дорогоцінні метали у високомінералізованому ґрунті. Менш чутливі за периметром, тому складніше визначити точне місцезнаходження предметів.

Розмір Котушки

• Маленькі котушки діаметром 6 дюймів (15,24 см) підходять для точкового сканування на засмічених ділянках і пляжах. Коли постає питання, який металошукач вибрати для роботи на колишніх полях битв або в місцях, де крім старожитностей зустрічаються непотрібні залізяки, перевагу віддають моделям з невеликою котушкою, хоча глибина виявлення у них невелика.
• Найбільш універсальні котушки середнього розміру діаметром 9 (22,86 см) і 10,5 (26,67 см) дюймів - підходять для робіт практично на будь-яких ґрунтах.
• Великі, до 12 дюймів (30,48 см) в діаметрі, служать для виявлення великих предметів, швидкого обстеження значної території та для робіт на очищеній від сміття ділянці.

Частота Сигналу

Металошукачі можуть працювати на одній робочій частоті, на декількох робочих частотах відразу, або ж у детекторі є можливість перемикати частоту приладу. Від частоти вихідного сигналу залежить робоча глибина і розмір предметів, що виявляються.

Чим нижча частота, тим менший вплив ґрунту і, відповідно, більша глибина виявлення. Але в той самий час чим менше частота, тим гірше прилад визначає дрібні предмети.

• Середня частота (6-8 кГц) найбільш універсальна для пошуку різних об'єктів: монет, пошуків археології чи пошук предметів воєнного періоду.
• Низька частота (3-5 кГц) добре підходять для пошуку досить великих металевих деталей на середній та великій глибині, але водночас дрібні цілі та монети прилад на такій частоті може не виявити. Для пошуку скарбів або мін.
• Висока частота (14-20 кГц) забезпечують високу чутливість та добре підходять для пошуку дрібних металевих предметів на невеликих глибинах. Для пошуку дрібних монет або уламків.
• Надвисокі частоти (20 кГц і вище) - призначені для пошуку більш  дрібних деталей, зокрема для пошуку дрібних самородків.

Баланс грунту - необхідна функція, що дозволяє визначити ступінь забрудненості ґрунту, його структуру, після чого налаштувати прилад так щоб перешкоди, створювані сторонніми частинками, не впливали результат пошуку.

Як Вибрати Якісний Металошукач? Додаткова Функціональність

Багато в чому успіх пошукових робіт залежить від технічної начинки металошукача. Чим сучасніший пристрій і чим більше в ньому налаштувань, тим точніше його можна адаптувати до пошуку конкретного матеріалу. Як вибрати металошукач спираючись на конкретну функціональність?

Наприклад, у багатьох моделей передбачено вибір режимів виявлення монет, ювелірних виробів, реліквій або всіх металів. Конкретний режим програмує прилад під певні цілі та зберігає програму в пам'яті для подальших робіт.

Дискримінатор. Режим який є практично у всіх металошукачів і дозволяє виключити з пошуку небажані матеріали. Детектор не буде реагувати на іржаві цвяхи, чорні метали, фольгу, та інше металеве сміття, а ви не витрачатимете час на викопування того, що не має історичної чи грошової цінності.

Pinpoint (пінпоінт). Опція буде у пригоді для максимально точного визначення та знаходження дрібних предметів: ви зрозумієте, де потрібно копати, щоб не пошкодити цінну знахідку. У багатьох моделей є можливість регулювання чутливості – чим вона вища, тим глибші поклади можна виявляти.

Тип Детекції Металошукачів

Практично всі металошукачі мають електронний дисплей, на який виводяться дані про результати пошуку. Індикація цілі дозволяє розпізнати, що саме приховано під землею. При виявленні предмета з'являється цифрове позначення, яке відповідає певному типу металу. Щоб розпізнати його, перегляньте таблицю в інструкції. Згодом ви запам'ятаєте цифри та відразу розумітимете, що виявив прилад.

Індикація глибини допомагає визначити, на якій відстані від поверхні грунту знаходиться предмет. Дані також відображаються на дисплеї. Робочий процес супроводжується індикацією - звук, світло або вібрація сповіщають про те, що під землею  щось є, і на цьому місці необхідно зупинитися і просканувати його детально.

У деяких моделях режим оповіщення можна вибрати: беззвучний (супроводжується вібрацією) або звуковий (звуком та вібрацією). До речі, звукова індикація може мати кілька тональностей, щоб визначати на слух тип виявленого предмета. Якщо виявлено ювелірні вироби, подається звук середньої тональності, якщо це залізне сміття – низьке.

Для кожного металошукача виробник закладає свої налаштування. Корисним доповненням в конструкції приладу буде роз'єм для навушників, щоб з їх допомогою розпізнавати звукові сигнали.

Як Працює Металошукач? Принцип роботи

Як відомо, металошукач здатний виявляти металеві предмети, не контактуючи з ними. Інформування оператора про наявність металу відбувається за допомогою спеціальних сигналів: звуку, переміщення стрілки, зміни показників індикатора і т.д.

Залежно від принципу роботи можна виділити такі види металошукачів:

Металошукач з електронним частотоміром

Принцип роботи такого металошукача ґрунтується на оцінці електронним частотоміром частоти вимірювального генератора, коли сам датчик ще знаходиться далеко від мішені. Отримане значення "запам'ятовується" регістром. Після чого, в процесі пошуку об'єктів, електронний частотомір займається безперервним вимірюванням частоти приймаючого генератора. З даних віднімається показник еталонної частоти, а результат виводиться на екран індикації.

Металошукач на биттях

Принцип роботи металошукача на биттях ґрунтується на сукупності різниці частот, що виходять від двох генераторів. Один із цих генераторів має стабільну частоту, а в систему другого входить датчик. Якщо металеві предмети не знаходяться поблизу металошукача, значення частот генераторів у приладі практично збігаються. Наявність металу біля датчика призводить до різкої зміни частоти генератора.

Металошукачі з принципом роботи «передача-прийом»

Принцип роботи такого металошукача полягає у реєстрації сигналу, який відбився від металевого предмета. Виникнення відбитого сигналу є наслідком впливу магнітного поля металевої ціли. При цьому в склад приладу входить, як мінімум, дві котушки, одна з яких відповідає за передачу сигналу, а інша - за його приймання. Якщо сторонні металеві предмети відсутні, котушка, що випромінює, наводить нульовий сигнал на систему приймання. Поява металевих предметів поблизу котушок призводить до виникнення спеціального сигналу.

Однокотушковий індукційний металошукач

Конструкція датчика даного приладу включає лише одну котушку, що стежить за частотними змінами. Якщо поблизу металошукача знаходиться ціль, виникає відбитий сигнал. Оператору потрібно лише виділити цей сигнал. Однокотушковий індукційний металошукач поєднує в собі характеристики приладів, що працюють на биттях з апаратами принципу передачі-прийому. Таким чином, однокотушковий металошукач відрізняється високою чутливістю та простотою конструкції.

Імпульсний металошукач

Імпульсний металошукач характеризується високою чутливістю та може використовуватись для пошуку різних предметів навіть на великій глибині. В основу роботи такого металошукача покладено метод поділу сигналів випромінювання та відображення. Такий метод дуже часто застосовується в ехо- та радіолокації імпульсного типу.

Генератором імпульсів створюються імпульси струму короткочасного діапазону, які згодом надходять у випромінювальну котушку. Тут відбувається їх перетворення на імпульси магнітної індукції. Дані сплески можуть досягати амплітудних показників у десятки, а то й сотень вольт і таким чином помічати металеві об'єкти.

Магнітометри

Магнітометри – прилади, які вимірюють показники магнітного поля. При цьому, магнітометри можуть використовуватися і як металошукачі. Це можливо завдяки тому, що магнітне поле Землі може викривлятися різними матеріалами з феромагнітними властивостями, наприклад залізом. Виявлення таких об'єктів відбувається шляхом реєстрації відхилень від даних магнітного поля певної місцевості. В результаті цього можна спостерігати деяку магнітну неоднорідність (аномалії), які й можуть бути викликані предметами з металу.

Такі пристрої використовуються для виявлення великих об'єктів чи цілих конструкцій. Водночас головним недоліком магнітометрів є їхня нездатність виявляти предмети, виготовлені з кольорових металів. До того ж магнітометр може реагувати як на залізо, так і на природні магнітні аномалії (поклади мінералів).

Радіолокатори

Принцип роботи будь-якого радіолокатора ґрунтується на методі випромінювання електромагнітної енергії, її відбиття та прийом від різних об'єктів, що знаходяться у повітрі, на морі чи землі. Відбитий сигнал приймається для подальшої обробки та аналізу. В результаті, можна безпомилково визначити місцезнаходження розшукуваного об'єкта, його швидкість і траєкторію руху.

Радіолокатори мають цілу низку незаперечних переваг. Так, вони дозволяють працювати з чималими відстанями. Водночас серйозним недоліком радіолокатора є те, що випромінюючи електромагнітні хвилі, він дозволяє виявити своє місцезнаходження.

Чи Може Металошукач Замінити Міношукач?

Більшість розробників, які доклали руку до створення та вдосконалення металошукачів, були цивільними людьми з дуже мирними цілями. І Герхард Фішер і Чарльз Гарретт створювали свої пристрої для таких самих ентузіастів, як і вони - захоплених мисливців за скарбами. Потенціал цих пристроїв дозволив практично одночасно застосовувати їх у військових цілях.

Принцип роботи цивільного металошукача та військового міношукача дуже схожі, можна виділити лише невеликий список відмінностей, враховуючи специфіку використання:

Конструкція

Побутові металошукачі зазвичай легкі та порівняно доступні пристрої, в той самий час армійські зразки мають захищений корпус відповідно до військових стандартів, помітно важчі та часто мають металевий каркас.

Налаштування

Аматорські металошукачі працюють за принципом Plug and Play, тобто включи та користуйся, це звільняє оператора від необхідності вивчення інструкції та тонкої настройки. Армійські міношукачі вимагають від оператора підготовки, знань і досвіду роботи з пристроєм оскільки робота має бути зі специфічними об'єктами, а знахідки становлять смертельну небезпеку.

Режими роботи

Цивільні металошукачі дозволяють знаходити металеві предмети середнього та дрібного розміру, такі як монети, невеликі прикраси або частини подібних об'єктів. Військова апаратура призначена для пошуку об'єктів певного розміру, а детекція невеликих уламків створювала б зайвий шум. Також військові міношукачі повинні мати детальне налаштування режимів роботи, оскільки вибухові пристрої можуть бути не тільки металевими, але й керамічними або пластиковими. 

Як вибрати металошукач якщо вам потрібен міношукач? Незважаючи на помітні відмінності між звичайним металошукачем і спеціалізованим міношукачем використовувати цивільний устрій у військових цілях все ж таки можна. Для цього детектор повинен відповідати вищезазначеним вимогам, тобто:

• Мати стійкий до зовнішніх впливів корпус та можливість легкого транспортування. В ідеалі металошукач має бути вологозахищений, це гарантує його роботу практично за будь-яких умов.
• Мати детальне налаштування чутливості для дискримінації “зайвих” об'єктів, осколків, гільз, дрібних деталей тощо. Також пристрій повинен працювати в декількох режимах детекції для пошуку неметалічних об'єктів.
• Мати просунуту програмну частину для точного аналізу типу об'єкта, провідності металу, розташування та глибину. Ці дані є вкрай важливими для подальшого знешкодження мін.

Сучасний металошукач - дуже корисний прилад, який можна використовувати і для пошуку скарбів, і для побутових потреб і знешкодження мін. Завдяки великому вибору моделей можна знайти металошукач для будь-яких цілей – пошуку золота, монет, історичних цінностей, військових артефактів чи розмінування.

Який генератор краще вибрати: для дому, дачі, військових, підприємств

Задача вибору генератора колись здавалася дуже специфічною та для конкретних ситуацій: систематичні перебої з енергопостачанням, проживання у віддалених від ліній електропередач місцях, специфіка роботи тощо. На жаль під час війни про цю проблему доводиться замислюватися навіть мешканцям великих міст, які навіть свічки не звикли тримати “про запас”. У цій статті ви знайдете вичерпну відповідь на питання як вибрати генератор в залежності від об'єму споживання електроенергії в побуті, а також розберемося з тим які бувають генератори.

Основні критерії вибору генератора

Підібрати генератор правильного типу, розміру та потужності вкрай важливо, тому що легко купити дуже шумний надлишковий або недостатньо потужний апарат. Деякі генератори розраховані працювати з певними типами приладів, деякі досить складні в обслуговуванні.

Та ж історія з кількістю техніки, яку треба під'єднати. Комусь достатньо придбати генератор для підзарядки гаджетів та роботи за ноутбуком, що вкрай актуально в час повальної дистанційки. Можливо, ви хотіли б зовсім не помічати зникнення світла і користуватися всіма звичними приладами у звичайному режимі. В окремих випадках генератори повинні підтримувати роботу ремонтних робіт, виробництво або функціонування установ та закладів.

Для кожного випадку необхідно знати споживану потужність. Спочатку ми розглянемо загальну інформацію про типи генератори. Далі дізнаємося як розрахувати обсяг споживаної електроенергії та на основі цієї інформації виберемо генератор залежно від потужності.

Які споживачі будуть підключені до генератора?

Насамперед необхідно зрозуміти, які споживачі будуть підключені до електростанції. Це потрібно знати для подальшого розрахунку потужності генератора.

Види споживачів для електростанції

Вибираючи генератор необхідно спочатку розуміти, які джерела споживання будуть підключені до станції.

Усі джерела споживання поділяються на:

Активні – перетворюють електроенергію на світло чи тепло. Не створюють пускові струми, які набагато більші за номінальні. Приклад: лампи розжарювання, електричні плитки, побутові прилади, дрібна побутова техніка (праски, фени, чайники), електронні прилади (телевізор, комп'ютер, оргтехніка).

Реактивні – мають у конструкції електромотори, які на момент запуску споживають енергії у кілька разів більше, ніж під час основної роботи. Приклад: малонавантажені споживачі (лобзики, дрилі, шліфувальні машини), садова техніка, навантажені споживачі (насоси, повітряні компресори, зварювальне обладнання). У реактивних споживачів частина енергії витрачається на утворення електромагнітного поля, або накачування конденсаторів.

Деякі генератори спеціалізовані до роботи з конкретними джерелами споживання.

Який генератор краще вибрати: бензиновий дизельний чи газовий?

Цікавлячись питанням який генератор вибрати, в першу чергу дізнаєтеся що вони бувають трьох основних видів: бензиновий, дизельний чи газовий. Якщо порівнювати їх за ціною, то при рівній потужності дизельні електростанції дорожчі за бензинові. Однак ресурс вони мають удвічі більше.

Бензинові генератори

Бензинові генератори можна вибрати, якщо необхідно резервне, сезонне чи аварійне енергозабезпечення. Бензинові електростанції мають менший ресурс, проте зручніші у використанні за рахунок ваги, розмірів та рівня шуму в порівнянні з дизельними генераторами. У бензогенераторів менш трудомістке та просте обслуговування.

Переваги бензинового генератора:

• Порівняно низька ціна (якісні моделі продаються від 6000 – 7000 грн.) внаслідок відсутності додаткових підсистем та відкритої конструкції корпусу.
• Невелика вага та зручність транспортування. На більш дорогих генераторах (від 10 000 грн.) зазвичай встановлюються коліщатка.
• Менша вартість обслуговування.
• Менша ціна при однакових витратах палива порівняно з газовими та дизельними агрегатами.

Дизельні генератори

Дизельні генератори обирають, якщо потрібна тривала робота (від 8 годин щодня) або якщо потрібна потужність від 10 кВт. Дизельні електростанції характеризуються довговічністю та великим моторесурсом.

Переваги дизельного генератора:

• Дизельні пристрої вважаються надійнішими, проте необхідність наявності системи передпускового підігріву для роботи в зимовий час і більш висока ціна роблять їх значно менш популярними.
• АВР (автоматичне включення резерву) вже встановлено на більшості моделей, проте їхня мінімальна ціна істотно вища, ніж у бензинових і становить близько 15 000 грн.
• Наявність чи можливість опціональної установки захисного кожуха дозволяють використовувати генератор у будь-яку погоду протягом усього року.
• Захисний корпус значно знижує рівень шуму. Середні показники для таких моделей – близько 70 дБ, як спокійна розмова.

Газові генератори

За потреби постійного використання найбільш економічним буде газовий генератор, але для нерегулярних та короткочасних включень його ціна (від 40000 грн.) невиправдано висока. Основний мінус - обслуговування та ремонт. Їхня вартість суттєво вища, ніж у бензинових та газових пристроїв.

Переваги газового генератора:

• Деякі моделі дозволяють підключатися безпосередньо до магістралі, тобто не вимагають заміни балонів. Але для цього потрібен відповідний дозвіл.
• Газові моделі не виділяють шкідливих вихлопних газів під час роботи і менше шумлять.
• Існують «гібридні» моделі, що працюють від зрідженого газу чи бензину.

Яку фазу обрати для генератора?

Наступним кроком буде вибір генератора залежно від фази. Генератор може бути однофазним (220В) чи трифазним (380В).

До однофазних електростанцій можна підключати лише однофазні споживачі (холодильник, свч-печі, лампочки, телевізор), головне – правильно розрахувати потрібну потужність.

Трифазні електростанції на 380В застосовуються за необхідності підключення трифазних споживачів (деякі прилади, електродвигуни, електромагніти). Також вони можуть забезпечувати резервною електрикою котеджі з трифазним розведенням мережі.

При підключенні до трифазних електростанцій однофазних споживачів необхідно рівномірно розподілити навантаження між фазами. Різниця потужностей на різних фазах має перевищувати 20-25%. В іншому випадку виникає перекіс фаз, що викликає пошкодження генератора.

Як вибрати генератор в залежності від потужності

Визначивши споживачі, які планується використовувати, необхідно скласти потужність усіх запланованих одночасно до підключення приладів. Потужність кожного з приладів краще подивитися в технічному паспорті або таблиці потужностей приладів.

Важливо правильно класифікувати електроприлади та враховувати при розрахунку їх пускові потужності.

Всю різноманітність моделей генераторів, представлену на сучасному ринку, можна досить чітко розділити на 5 груп, що відрізняються напрямом використання.

1. Мобільні інверторні генератори для особистих потреб потужністю до 3 кВт.
2. Джерела аварійного живлення для дачі або будмайданчика з невеликою кількістю споживачів потужністю від 2 до 6 кВт.
3. Джерела аварійного живлення для приватного будинку із середньою або великою кількістю техніки та потужністю від 6 до 12 кВт.
4. Професійні стаціонарні генератори для будмайданчиків та комерційних об'єктів потужністю від 100 кВт.
5. Агрегати для зварювальних робіт.

Розглянемо докладніше кожну групу і приблизно розрахуємо оптимальний показник потужності.

Вибір мобільного генератора до 3 кВт

Найбільш компактні пристрої передбачають виключно побутове використання, наприклад, зарядка різної портативної електроніки або освітлення. Більш потужні інвертори можуть використовуватися для організації виїзних заходів із підключенням музичного обладнання та яскравого освітлення. Ще одна альтернатива – приватне будівництво із використанням невеликої кількості електроінструменту.

Найважливіші параметри:

• Зручність транспортування – слід звернути увагу на наявність ручок для перенесення чи коліс для транспортування. Бажано відразу оцінити, чи зможе людина транспортувати пристрій поодинці.
• Вага та габарити – чим вони менші (а вага генераторів у цій групі може змінюватись в межах 8-30 кг), тим зручніше агрегат брати з собою.
• Наявність додаткових розеток 12В – Може стати в пригоді для використання додаткового обладнання. Вологозахист усіх розеток буде додатковим плюсом.
• Наявність шумоізолюючого кожуха для тихішої роботи.
• Вбудований стабілізатор напруги є в переважній більшості інверторів, що дозволяє використовувати їх для живлення обладнання, чутливого до перепадів напруги.
• Комплектний кабель із клемами для заряджання автомобільного акумулятора – за потреби.
• Вбудований захист від перевантажень є у більшості пристроїв.
• Чотиритактний двигун – від двотактного відрізняється менш шумною роботою та меншою витратою палива. Додатково можна звернути увагу на виробника двигуна – далеко не завжди інвертор та мотор виготовлені одним брендом.

Приблизний розрахунок потужності:

Для недовгих (максимум 1-2 діб) поїздок на природу достатньо генератора потужністю близько 3 кВт. Цього має вистачити для зарядки смартфонів, ноутбука, освітлення території парою лампочок і навіть установки портативного холодильника.

Для розрахунку необхідної потужності мало визначити суму потужностей споживачів. Важливо враховувати, що багато пристроїв у момент запуску споживають у рази більше струму. Якщо цього не врахувати, інвертор буде перевантаженим і вимкнеться.

Вибір генератора для дачі до 6 кВт

Як джерело живлення на дачі для підключення мінімально необхідної техніки. Для нетривалого живлення електроінструменту на будівництві. Використання в аварійних ситуаціях (аварійна, пожежна служба, МНС).

Найважливіші параметри:

• Однофазні або трифазні розетки – якщо трифазне обладнання не використовуватиметься, сенсу переплачувати за можливість його живлення немає.
• Габарити - навіть серед найпотужніших моделей цієї групи можна знайти досить компактні, такі, які зручно перевозити в багажнику або зберігати в гаражі.
• Вага – чим вона менша, тим зручніше готувати пристрій до використання.
• Рівень шуму – окремі моделі можна використовувати навіть уночі, при цьому не заважаючи оточуючим.
• Ціна – при рівних показниках потужності бензинові агрегати коштують дешевше за газові та дизельні.

Приблизний розрахунок потужності:

Зазвичай на дачі є холодильник і телевізор, а в режимі економії освітлюватися будинок буде двома лампочками. Ну а як максимум можна передбачити необхідність включення пилососа.

Таким чином, на випадок непередбаченого і довгого відключення електрики на дачі слід мати бензиновий генератор потужністю 3-4 кВт.

Як вибрати генератор для дому до 12 кВт

Генератори потужністю до 12 кВт призначені для роботи в приватному будинку або котеджі як основне джерело (за відсутності електричної лінії). Для резервного живлення при тривалих відключеннях.

Найважливіші параметри:

• Як і в попередньому випадку, придивлятися до трифазних моделей слід лише за наявності відповідного обладнання, інакше переплата буде просто безглуздою.
• Для використання як стаціонарного резервного джерела бажано, щоб генератор був обладнаний пристроєм автоматичного введення резерву (АВР) - підсистемою, що включає агрегат, як тільки зникає напруга в основній мережі та вимикає при його появі.
• Багато моделей не мають АВР, але допускають його додаткову установку, відповідно, якщо в цій функції немає екстреної необхідності, при покупці їй можна знехтувати.
• Приблизно та сама ситуація і з кожухом від шуму – в одних моделей він іде в комплекті, для інших – купується окремо.

Приблизний розрахунок потужності:

Генератори такого класу вже дають вам звичний рівень комфорту, який ви очікуєте. Якщо генератор буде оснащений АВР, то можливо ви навіть не помітите відсутність світла в мережі й при цьому буде користуватися всією необхідною технікою. Для приватного будинку 10 кВт буде достатньо.

Як підібрати стаціонарний генератор від 100 кВт

Як правило стаціонарні генератори використовують у промисловості та на великих будмайданчиках. Як аварійні джерела в лікарнях та інших громадських місцях. За великим рахунком, подібні генератори є повноцінними стаціонарними підстанціями, здатними забезпечувати електропостачання безлічі приладів на регулярній основі.

Найважливіші параметри:

• При виборі конкретної моделі необхідно враховувати кількість пристроїв, що одночасно підключаються, їх потужність, безпека самої конструкції і якість шумоізоляції, оскільки прилад буде працювати постійно.
• Перед покупкою бажано одразу проконсультуватися з фахівцем, щоб визначитися з можливостями монтажу та питаннями гарантійного обслуговування.
• Всі моделі мають безпечне підключення та захист від перевантажень.
• Найголовніший недолік – дуже висока ціна. Вона розпочинається від 80 000 грн.

Як підібрати зварювальний генератор

Як вибрати генератор для зварювальних робіт? Зварювальні генератори завжди виділяють в окрему категорію. Такі апарати мають конструктивні особливості порівняно зі звичайними генераторами. Зварювальний генератор обладнаний спеціальним модулем, який перетворює механічну енергію, виділяє струм і напругу на рівні, достатньому для підпалу зварювальної дуги.

Типи агрегатів:

• Змінного струму — використовують спеціальні електроди. Відрізняються доступністю та простотою використання.
• Постійного струму — працюють з електродами та оснащені випрямлячем напруги, що позначається на вартості обладнання. Через випрямлення струму утворюється невелика втрата потужності, але в результаті зварювання виходить якіснішим.
• Інверторні — найбільш популярні серед покупців. Можуть застосовуватись як джерело резервного живлення за рахунок стійкості до перепадів напруги.
• Напівавтоматичні - найбільш високотехнологічні та дорогі генератори. При зварюванні з котушки автоматично подається дріт, для чого необхідний блок керування. Моделі можуть працювати з газом та без нього.

Найважливіші параметри:

• Сила струму — зазвичай є можливість регулювання в межах 10-250А. Чим більше значення, тим товстіший електрод можна буде застосувати.
• Діаметр і тип електродів — для нескладних побутових завдань підійдуть 2-3 мм електроди. Також вони відрізняються покриттям.
• Габарити та вага — як і в попередніх випадках, чим менше розміри та вага пристрою, тим зручніше його використовувати.

Додаткові критерії вибору генератора

Вивчивши всі технічні деталі питання щодо вибору генератора, варто звернути увагу на простіші, але не менш важливі питанням зручності. Є функції та можливості, які обов'язково потрібно враховувати при виборі електростанції для будинку, дачі чи ділянки:

1. Рівень шуму. Нормальне значення становить не більше 74 дБ для бензинових пристроїв та 82 дБ для дизельних. При цьому якщо електростанція захищена кожухом, рівень шуму повинен становити не більше 70 дБ.
2. Наявність захисного кожуха та глушника шуму. Деякі виробники постачають у комплекті додаткові засоби шумоізоляції. Добре, якщо й у вибраній вами моделі такі будуть.
3. Об'єм паливного бака. Тут все просто, чим більше вибрати бак, тим довше пропрацює генератор до наступної заправки, але відповідно і габарити/вага збільшаться.
4. Наявність захисту від перенапруги та короткого замикання. При виборі обов'язково звертайте увагу на те, щоб ваша електростанція мала додаткові захисні пристрої, які продовжать термін служби.
5. Система охолодження: повітряна чи рідинна. Другий варіант найчастіше зустрічається на дорогих стаціонарних моделях, т.к. рідинне охолодження є ефективнішим.
6. Тип запуску: ручний, електричний стартер чи автозапуск. Для дачі можна вибрати недорогий варіант - зі шнуром, який просто потрібно смикнути для включення.

Якщо ви хочете підібрати генератор для автономного електропостачання приватного будинку, краще зупинитись на моделі з автозапуском. До того ж система автоматичного введення резерву (АВР) дозволяє виводити інформацію про те, на скільки годин вистачить роботи електростанції.

Як правильно вибрати генератор

Вибір генератора не дуже складне завдання, але придбання правильного обладнання здатне убезпечити вас, дати вам можливість жити та працювати у звичному темпі. Керуючись представленою вище інформацією, ви зможете підібрати потрібний генератор точно під свої потреби та не переплачуючи за зайву потужність і функціональність.

Військова форма ЗСУ – форма Української армії для чоловіків та жінок

Бойовий костюм Українського солдата чи військова форма це не тільки те, що відрізняє військового від цивільного, але й те, що покликане захищати бійця на полі бою, а також давати низку тактичних переваг. У цій статті ви дізнаєтеся про те, з чого складається нова військова форма ЗСУ, а також її особливості та історію.

Історія Військової Форми ЗСУ

Історія спорядження солдатів ЗСУ – це історія звільнення від радянської спадщини та пережитків минулого. Починаючи з пострадянського періоду безперервна еволюція військової форми ЗСУ набула всіх рис амуніції прийнятої на озброєнні НАТО. Зараз нова форма ЗСУ навіть набула кількох інноваційних деталей. Далі ми простежимо шлях здобуття незалежності військової форми Української армії.

Дубок або Бутан

Майже з моменту утворення України як суверенної держави армія була одягнена в камуфляжне спорядження забарвлення Дубок, яке часто плутають з камуфляжем ВДВ СРСР Бутан. Ці два камуфляжі й справді мають невеликі подібності.

Військову форму Дубок розробили на початку 1980-х та прийняли на озброєння у 1984 році. В Українській армії камуфляж Дубок застосовувався до початку війни на сході України. Дубок погано маскував і морально застарів як бойова форма ще в нульових роках, не кажучи десятих.

Гелетейка

На початку 2014 року на зміну дубку прийшла гелетейка. Так її прозвали на честь колишнього міністра оборони Валерія Гелетея, при якому цю форму прийняли на озброєння.

Гелетейка була набагато сучаснішою зручнішою та за рахунок нового піксельного камуфляжу ММ14 забезпечувала гарне маскування в умовах Українських пейзажів, але все виявилося не так райдужно.

Розробка гелетейки має свою не просту історію. У 2012 році представники Норвезької компанії NFM привезли кілька зразків форми GARM, збиралися побудувати підприємство та налагодити виробництво військової форми, заснованої на моделі GARM. На жаль у той час стан фінансування на військову промисловість була не в кращому стані, тому норвежці вирішили що подальша співпраця безперспективна. Зразки привезеної форми були взяті Міністерством Оборони як зразок та запущено виробництво сумнозвісної гелетейки.

Копіювання закордонних зразків зіграло злий жарт як з виробником, так і з простим солдатом. Гелетейка успадкувала безліч елементів на кшталт спеціальних липучок та застібок (китель мав одночасно блискавку, гудзики та липучки), які просто не використовувалися солдатами ЗСУ, при цьому вартість виготовлення комплекту форми була досить високою.

Крім підвищеної вартості, українська військова форма 2014 року мала небезпечний склад тканини. Плащова тканина з артикулом 2701 не була призначена для пошиття одягу, який контактує зі шкірою. Тканина складалася на більш ніж 80% із синтетичних матеріалів, і на 15-20% із бавовни. Форма з цієї тканини швидко спалахувала з характерним запахом паленої гуми та плавилася. Температура горіння такого матеріалу може доходити до 800-900 градусів, а розплавлені шматки тканини можуть пропалити шкіру, м'язи та навіть пошкодити кістки, тим самим сильно скорочуючи шанси на виживання.

Ця форма виконувала просте завдання “одягнути хоч у щось”. Експерти називали гелетейку звичайною робою або спецівкою, яка просто була пофарбована в піксель, а солдати на передовій воліли цій формі будь-яку іншу.

Військова Форма Нового Зразка ММ14

Десь у 2017 році ЗСУ отримали вже нову форму розробкою якої займався відомий фахівець у галузі військового екіпірування Костянтин Лісник.

Новий бойовий костюм Української армії вже розроблявся практично з нуля та враховував як особливості місцевості, так і потреби та відгуки бійців. Під час підготовки проєкту нової форми було враховано вимоги військових та специфіку сучасних військових дій. Перші зразки були експериментально перевірені у реальних бойових умовах. Порівняно з попереднім поколінням форми були прибрані зайві елементи, які заважали або не використовувалися. Було вивчено передовий досвід країн НАТО та сучасні тенденції комерційних фірм.

Підсумковий варіант військової форми відповідає не тільки військовим вимогам, а й вимогам економії. На "гелетейку" витрачалося 4,5 метри тканини, на нову форму - 3,6. Продумана конструкція та оптимізація виробництва дозволила заощадити на тканині, швейних операціях, яких приблизно на сто штук менше, крім того, вони простіші. Всі ці фактори також відбилися на доступнішій вартості комплекту.

Огляд нової форми ЗСУ

Нова форма ММ14 2017 року вже позбавлена недоліків двох попередніх поколінь та має чимало якісних та позитивних рішень. Нові конструктивні особливості розглянемо ближче.

Перед вами стандартний комплект для будь-яких збройних сил:

Головні убори:

• Бойове кепі 2 видів.
• Панама.
• Шапка-підшоломник.
• Шапка зимова.

Спорядження:

• Костюм літній польовий (куртка, штани).
• Костюм утеплювач (куртка штани).
• Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний.
• Костюм вітро-, вологозахисний.
• Сорочка бойова.
• Рукавички демісезонні.
• Рукавички зимові.
• Шарф-труба літня.
• Шарф-труба зимова.
• Фуфайка (з короткими рукавами).
• Труси.
• Білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові).
• Шкарпетки літні (трекінгові).
• Шкарпетки зимові (трекінгові).

Взуття:

• Черевики з високими берцями.
• Капці казармові.
• Бахіли утеплені.
• Шкарпетки-вкладки утеплювальні.

Розглянемо основні елементи спорядження які зазнали найбільших змін та модифікацій.

Головні убори

Кепка має стандартну форму таблетки з гербом України та коротким гнучким козирком, який, втім не дуже добре захищає від сонця. З боків є два люверси для вентиляції, які також не дуже ефективно виконують свою роботу.

Головний убір цього типу ще називають "мазепинка", тому що вона має елементи, які ріднять її з тим капелюхом, який носили сподвижники Івана Мазепи.

Передбачається також і панама, яка покликана усунути недоліки стандартного кепі. Панама має широкі поля, шнур з фіксатором та великі вентиляційні отвори.

Зимова шапка складається з голівки та нижньої частини з вушками та козирка. На козирку нашивається текстильна кокарда. Шапка виготовляється з флісу та трикотажного полотна типу softshell.

Шапка підшоломник виконує функцію м'якого прошарку між головою та шоломом, має схожу із зимовою шапкою конструкцією, виготовляється повністю з флісу та не має козирка.

Військова Літня Форма ЗСУ

Саме цей костюм найчастіше мається на увазі під військовою формою. Цей костюм основа спорядження солдата і найчастіше піддається конструктивним змінам та оновленням.

Костюм складається з куртки (кителя) та штанів. Куртка застібається за допомогою центральної внутрішньої застібки-блискавки з двома бігунками та текстильною застібкою. Блискавка зроблена досить добре, за військовими стандартами. Попри те, що блискавка менш надійна ніж гудзики, і не така проста в обслуговуванні, застебнути її можна набагато швидше, а від вітру вона захищає на порядок краще.

Куртка має дві нагрудні та дві нарукавні кишені. Для розміщення нашивок пришиті текстильні велкро липучки. Конструкція скрізних кишень вважається особливо вдалим рішенням нової форми. Особливість їх у тому, що боєць отримує вільний доступ до вмісту кишень навіть з одягненим бронежилетом або у розвантажувальному жилеті. Такої опції немає навіть у дорогих комерційних екземплярах.

На кителі є посилені лікті, в які вставляється спінений матеріал для захисту. На жаль наявність такого матеріалу погано впливає на мобільність та зручність, тому більшість солдатів ними не користуються.

Рукави мають липучку з двома регулюваннями. Кишені на плечах стандартні невеликого розміру призначені для зберігання джгута.

Штани від костюма з центральною внутрішньою застібкою-блискавкою та закриваються на канадський гудзик. Штани мають глибокі врізні кишені з того самого матеріалу, що й сама форма. У кишені легко можна помістити телефон, магазин АК чи AR-15. Для ременя передбачені досить широкі шльовки для пояса, а також спеціальні утяжки які дозволяють обійтися без нього. Позаду кишені відсутні.

Нижче розташовані бічні карго кишені. Передня частина клапана, що прикриває кишеню, пришита, як на штанах морської піхоти США. Об'єм кишені середній, але місткий.

В області коліна є додатковий шар тканини на липучці для захисного спіненого матеріалу. Наприкінці штанини знаходиться кишеня на липучці для ІПП або джгута турнікета. Внизу штанини розташовується липучка для регулювання та шнурки.

Багато елементів форми відповідають стандартам НАТО.

Дана форма виготовляється у двох варіантах тканини: твіл або Ripstop.

Твіл більш звичний і поширений варіант має більш щільну структуру і краще зберігає тепло, через це твіл частіше використовують на флоті.

Ripstop порівняно новий вид тканини, який виготовляється з додаванням армуючого волокна, завдяки цьому матеріал з Ripstop дуже зносостійкий і погано рветься.

Зимова Військова Форма ЗСУ

Перехід на літню чи зимову форму одягу встановлюється відповідними наказами начальника гарнізону та дорученнями командувачів окремих родів військ Збройних сил України. При цьому документи вказують, при якій температурі повітря повинні носитися різні варіанти польової форми. Так, використання найлегшої зимової форми в гарнізонах передбачено від 0 до -5 градусів, а в бойових умовах - від 5 градусів тепла до 10 градусів морозу. Зимова військова форма ЗСУ включає кілька комплектів утеплених костюмів, рукавички і теплу білизну.

Костюм утеплювач

Утеплювальний костюм з трикотажного синтетичного полотна типу "фліс" та поліамідних вставок. Куртка з костюма з центральною блискавкою. Має внутрішні бічні кишені на застібці-блискавці. Для кріплення нашивок та знаків розрізнення пришиті текстильні застібки. Штани мають шнурок для затягування пояса.

Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний

Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний із синтетичної мембранної тканини включає штани та куртку. Основні шви костюма проклеєні синтетичною стрічкою для запобігання протіканню вологи всередину. Куртка застібається на застібку-блискавку. Має регульований капюшон і дві внутрішні кишені. З боків куртки розташовані два вентиляційні отвори із застібками-блискавками. Штани застібаються на застібку-блискавку та текстильну застібку та мають еластичні знімні підтяжки.

Костюм вітро-, вологозахисний зимовий

Костюм вітро-, вологозахисний зимовий з трикотажного синтетичного полотна типу "софтшел" включає штани, куртку і знімні утеплювачі до них. Капюшон куртки має регулювання за розміром. На ліктях, колінах, плечах та задній нижній частині куртки підсилювальні накладки з поліамідного полотна. Зовнішні кишені нарукавні та передня планка, що закриває фронтальну блискавку, з поліамідного полотна. На штанях розташовані зовнішні кишені великого об'єму. Штани мають застібку-блискавку та текстильну застібку. Костюм комплектується підстібкою-утеплювачем із синтетичного матеріалу.

Сорочка бойова

Сорочка бойова з трикотажного гладкофарбованого полотна (фронтальна та задня частини) та тканини бавовняної або змішаної гладкофарбованої або набивної з фронтальною блискавкою. На рукавах зовнішні кишені, на яких нашиті текстильні застібки для кріплення нашивок та відмінностей.

Рукавички

Демісезонні рукавички із флісу, п'ятипалі. На долонній частині нашиті підсилювальні накладки із натуральної шкіри. Зимові рукавички виготовляються вже з синтетичного трикотажного матеріалу типу "софтшел".

Шарф

Літній шарф-труба з кулірного трикотажного полотна з необробленими краями. Зимовий варіант шарфа-труби виготовляють із флісу з прошитими краями. В один зі швів протягнутий шнур з фіксатором.

Білизна для холодної погоди

У комплект білизни для холодної погоди входять сорочка та кальсони із трикотажної синтетичної тканини.

Військова Форма ЗСУ Для Жінок

Зараз в Україні існує загальний стандарт військової форми, затверджений Міністерством оборони - чоловічий. Єдиний військовий стандарт створений за уніфікованими лекалами і не завжди ідеально підходить навіть чоловікові середньої комплекції. Жінки військовослужбовці стикаються із ще більшою проблемою. Майже 90% жінок, які проходять службу в ЗСУ, змушені звертатися в ательє за припасуванням виданої форми.

З 2014 року кількість жінок у ЗСУ почала помітно зростати. На 2021 рік загальна кількість військовослужбовців жінок перевищувала 23%, а це понад 32 тисячі військових з яких 1054 старших офіцерів. У зв'язку з поточною тенденцією Міністерство оборони України активно працює над створенням жіночого комплекту повного спорядження.

Вже кілька проєктів (Безбар'єрність та Arm Women Now) взяли на себе місію підготовки лекал та створення прототипів. Перші зразки військової жіночої форми ЗСУ пошиті з огляду на передовий досвід у створенні жіночої амуніції:

• форма пошита відповідно до антропометричних даних жіночого тіла;
• кітель має звуження в ділянці талії, щоб не збиралися додаткові складки тканини під час носіння бронежилета;
• штани мають високу посадку та додаткові фіксатори в області талії та на штанах внизу;
• тканина польська Ріпстоп 65/35;
• візуально відповідає затвердженому стандарту військової форми.

На захист нашої батьківщини стає все більше чоловіків і жінок, тому всі наші воїни потребують кращого спорядження та належної уваги.

Що таке БПЛА

Ця стаття, опублікована за підтримки наших партнерів Ukrspecsystems, завдяки яким став можливим збір коштів на потужні багатоцільові комплекси БПЛА для наших захисників. БПЛА, БЛА, БВС, Дрон, Безпілотник: всі ці назви та абревіатури відносяться до літальних апаратів, які керуються віддалено. Такі апарати керуються або автопілотом або оператором, який не знаходиться безпосередньо в літальному апараті. Далі ми розглянемо докладно, що таке БПЛА, історію розробки та розвитку технології, види безпілотників та сфери їх застосування.

Чим відрізняється дрон від БПЛА

В одній із попередніх статей ми розглядали цивільні квадрокоптери чи дрони. Може виникнути питання що таке БПЛА та в чому різниця між дроном, адже на перший погляд принцип роботи у цих апаратів схожий. Справа в тому, що "дрон" це максимально загальна назва для всієї мобільної безпілотної техніки. У недалекому майбутньому нас напевно чекають антропоморфні машини з дистанційним керуванням, які також дехто називатимуть дронами.

Особливості БПЛА (БезПілотний Літаючий Апарат) в тому, що це виключно повітряний, літаючий апарат. А саму назву дрон (з англійського drone - шершень) використовували для літаючих апаратів, на яких пілоти відпрацьовували повітряний бій. Звук "рою" таких безпілотників нагадував шум рою бджіл.

Для "лінгвістичної чистоти" і вашої безпеки слід відзначити що серед професіоналів і "людей у темі" використовуються саме окремі спец терміни для кожного виду техніки, і називати все дронами просто непристойно.

Що таке БПЛА. Історична справка

Літаючі безпілотники уже не перше століття цікавлять конструкторів і вчених. У XX столітті безпілотник був сміливою фантазією, як і багато наукових та технічних ідей. Сьогодні ці ідеї стають частиною реальної економіки, створюють нові методи діагностики та моніторингу, а ще – робочі місця та нові галузі авіації.

Перша безпілотна ластівка

Перші попередники сучасних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) – австрійські аеростати для повітряного бомбардування. Їх вперше використали у 1849 році.

Передумови для повноцінного розвитку літаючих безпілотників - винахід електрики та радіозв'язку. Першопрохідниками у цій сфері стали геніальні вчені та вічні вороги Томас Едісон та Нікола Тесла.

Едісон представив свою розробку трохи раніше, в 1892 році, і це був безпілотник далеко не в сучасному розумінні цього слова: торпедою Едісона можна було керувати лише в проводному режимі. Нікола Тесла пішов далі і до 1899 створив маленький безпілотник на радіокеруванні.

Точкою відліку став 1910, коли винахідник Чарльз Кеттерінг запропонував створити літальний апарат під управлінням годинникового механізму. Такий беспілотник в певний час мав скинути крила і впасти на ворогів. Ідея зацікавила американців – вони почали фінансувати розробки інженера. Перші тестові польоти пройшли успішно, але далі проект не мав розвитку.

Історія БПЛА. Військове застосування

Довгий час БПЛА сприймали виключно як військову техніку. Під час Першої світової війни німецькі та американські виробники розробляли безпілотники та змагалися, чий підніме більше вибухівки. Максимума досягли США в 1916 році: їхній безпілотник міг підняти 450 кілограмів. У військових діях БПЛА так і не взяли участь, але отримані напрацювання пізніше використали.

У міжвоєнний період інженери активно експериментували з різними способами запуску та посадки безпілотників. Їх запускали з катапульти та з бомбардувальників, садили на воду та за допомогою парашутів.

По-справжньому безпілотний літаючий апарат

Прорив стався 1933 року, коли британські інженери спільними зусиллями створили перший безпілотник із дистанційним управлінням. Це був апарат багаторазового використання, він використовувався як ціль для підготовки пілотів та зенітників.

Скидання торпед стало головним інтересом розробників під час Другої світової війни, аж до кінця 1992 року цей інтерес не зміщувався. Поки все не змінило винахід GPS.

Безпілотники почали використовувати для цілей, близьких до того, що ми маємо сьогодні: моніторинг, зйомка, розвідка, місцезнаходження.

Цивільні БПЛА

Цивільні дрони з'явилися лише у 2000-х – вони технічно відрізняються від військових безпілотників, вважаються більш технологічними завдяки невеликим обсягам виробництва та вузької спеціалізації. Ці дві обставини дозволяють інженерам швидко реагувати на мінливі пріоритети та потреби споживчого ринку.

Деякі стартапи вражають своїми можливостями навіть скептиків, адже вони вже становлять конкуренцію службам доставки, а у перспективі можуть серйозно потіснити малогабаритні повітряні судна.

Що таке БПЛА та які вони бувають

Насамперед БПЛА діляться за масою на малі, середні та важкі. Така класифікація допоможе одразу визначити його основне призначення. Далі розглянемо докладніше класифікацію БПЛА.

Для більшості завдань найбільшу ефективність показують малі БПЛА вагою до 30 кг. Їх обирають за доступність та простоту у використанні. Вони не вимагають спеціальних умов зберігання та злітних майданчиків, а отже, більш мобільні. Реєстрація та облік таких повітряних суден також спрощені порівняно з важчими дронами.

За конструкцією БПЛА бувають літакового та мультироторного (вертолітного) типу. Крім цих двох схем, можна зустріти гібридні БПЛА, а також конвертоплани.

Залежно від розміру

Мікро- та нанодрони

Мікро-дрони це практично кишенькові безпілотники розміром з велику комаху. Найвідомішими міні дронами є моделі Black Hornet Норвезької компанії Prox Dynamics довжиною трохи більше 100 мм та шириною 25 мм. Британські солдати використовували їх у Афганістані з 2013 року. Вони допомагають бачити, що відбувається за рогом або за стіною, де сховалися супротивники.

Весь комплекс по роботі з дроном важить 1,3 кг, до нього входить пульт для керування однією рукою, док-станція та батареї. Мікро-дрони Black Hornet можуть провисіти в повітрі до 25 хвилин на заряді однієї батареї і 2,5 години з урахуванням додаткового живлення в комплекті. Радіус дії мікро-дрону - один кілометр а швидкість 5м/с. Моделі Black Hornet можуть оснащуватися двома камерами, приладом нічного бачення та реєстрацією інфрачервоного випромінювання.

Подібність Black Hornet з комахою або птахом дуже вдало дозволяє йому залишатися непоміченим. До того ж це один із небагатьох безпілотників, які можуть повноцінно працювати в приміщеннях.

Малі тактичні дрони

БПЛА, які приховати вже набагато складніше, мають ряд важливих відмінностей і сценаріїв використання. Такі БПЛА вже не сховаєш у кишені, зате вони можуть перебувати в повітрі до 12 годин без перерви і мають радіус дії до 90 кілометрів. Характерним представником цього класу апаратів є розвідувальний дрон Fulmar. Його виготовляє французька фірма Thales. Спектр завдань - збирання різних розвідувальних даних.

У цьому ж класі знаходиться і модель Aladin німецької компанії EMT Penzberg, щоправда, з меншим радіусом дії – лише 15 кілометрів. Американська армія віддає перевагу моделі Raven виробництва компанії AeroVironment. Запустити в повітря Raven можна простим кидком, радіус дії цього БПЛА з електромотором - близько 10 кілометрів. Він може виконувати команди із землі або працювати в автономному режимі.

Як правило БПЛА цього класу призначені для збору даних, а їх розмір та льотні характеристики оптимальні для розвідувальних операцій.

Тактичні БПЛА

Більшість дронів військового призначення - це БПЛА середнього розміру або тактичні. Це "робочі конячки" сучасних армій у всьому світі. У США прийнято позначати їх за допомогою абревіатури MALE – безпілотники, здатні працювати тривалий час на середній висоті, або HALE – на великій висоті.

У цьому класі одним із лідерів є модель Heron, її випускає Ізраїльська компанія Israel Aerospace Industries. Heron здатний літати 52 години на висоті 10 тисяч метрів. Він важить більше за тонну, а його розмах крил - 16 метрів. Модель стоїть на озброєнні таких країн, як США, Австралія, Марокко, Туреччина, Індія та Канада.

Збройні сили Німеччини використовують модель Luna, яку виготовляє компанія EMT. БПЛА цієї моделі почали використовуватися в Афганістані та Косово з початку 2000-х років, але вони мають і відчутні недоліки: радіус дії обмежений сотнею кілометрів, що для розвідувального дрону буває недостатньо.

Великі ударні безпілотники

Можливо, найвідомішими військовими безпілотниками є великі літальні апарати армії США. Серед моделей таких дронів слід згадати The Predator і його більшого побратима, The Reaper. Їх продає компанія General Atomics за ціною 16,9 мільйонів доларів за штуку.

The Reaper з радіусом дії до 1000 кілометрів і часом польоту до 14 години можна оснащувати різними керованими снарядами для ураження цілей на землі. Крім США, ще кілька країн НАТО, включаючи Іспанію, Францію та Великобританію, використовують подібні БПЛА. Дуже схожа на The Reaper модель CH-4 з КНР знаходиться на озброєнні армій Єгипту та Іраку.

Найбільшим і найдорожчим дроном вважається модель Global Hawk виробництва компанії Northrop Grumman. Кожен екземпляр коштує 130 мільйонів доларів, не враховуючи допоміжну інфраструктуру на землі. Global Hawk літає вище за звичайні цивільні літаки - на висоті до 18 тисяч метрів.

Зазвичай він використовується для спостереження за зонами збройних конфліктів, але його основна мета інша – такий дрон здатний перехоплювати сигнали мобільного зв'язку. Поки тільки Northrop Grumman виробляє БПЛА подібного розміру та можливостей, але очікується, що в найближчому майбутньому конкуренцію їм складуть китайські безпілотники серії CH виробництва компанії China Aerospace Science and Technology Corporation.

Залежно від типу

Для підняття БПЛА повітря конструктори використовують кілька ефективних, перевірених часом, способів.

Мультироторні БПЛА

При виникненні питання, що таке БПЛА, часто люди представляють звичайні цивільні дроні з пропелерами або мультикоптери. Мультикоптерні дрони – найпоширеніший тип. Є БПЛА з 3, 4, 6, 8, 12 двигунами з пропелерами. У польоті вони тримають горизонтальне положення щодо поверхні землі і можуть зависати над певним місцем, переміщатися в сторони, вперед, назад, вгору та вниз, повертатися навколо своєї осі. Дії здійснюються шляхом зміни тяги у кожному моторі.

БПЛА з нерухомим крилом

Безпілотники, які для польоту та створення підйомної сили використовують крило, як і звичайні літаки. Вони не можуть зависати в повітрі, але можуть рухатися вперед по заданому курсу до тих пір, поки дозволяє їх джерело живлення. Такі безпілотники більш економічні, швидші та призначені для спостереження за великими площами.

Однороторний дрон

Безпілотні гелікоптери, схожі за конструкцією на справжні гелікоптери. На відміну від багатороторного дрона мають один великий ведучий гвинт і невеликий за розміром гвинт на хвості для контролю курсу. Ефективніші ніж багатороторні: мають більш високий час польоту та можуть працювати на двигуні внутрішнього згоряння. Але через складнішу конструкцію мають високу вартість витрати на експлуатацію.

Гібридні дрони

Безпілотні літальні апарати, що поєднують у собі переваги моделей з нерухомим крилом (наприклад, більш високий час польоту) з перевагами моделей на основі гвинтів (наприклад, можливість зависання). Гібридні конструкції літальних апаратів проектувалися з 1960-х рр., але тоді не мали особливого успіху. Однак з появою датчиків нового покоління (гіроскопів та акселерометрів) гібридність конструкції отримала нове життя та напрямок розвитку.

Що таке БПЛА та де вони використовуються?

Ключові особливості БПЛА дозволяють знаходити їм дедалі більше областей застосування. В даний час БПЛА активно застосовуються в різних галузях:

БПЛА для сільського господарства

Сільське господарство – це галузь, яка почала використовувати технологію дистанційного зондування землі однією з перших, ще у середині минулого століття. Раніше для комплексної оцінки земель та прогнозу врожайності використовувалася аерофотозйомка з пілотованих літальних апаратів, а потім і космічних супутників.

Найбільш затребуваним напрямом роботи у сільському господарстві є оцінка стану рослинності. Вона актуальна на всіх стадіях розвитку рослин, що дозволяє оцінити поточну врожайність та планувати комплекс робіт для підвищення врожайності в майбутньому.

Другим сценарієм використання безпілотників у господарстві це обприскування рослин та плодових дерев.

Електроенергетика

Безпілотники посіли своє місце і в електроенергетиці. З їхньою допомогою виконується аналіз лінійних об'єктів великої протяжності. БПЛА допомагають визначити місця ушкоджень об'єктів інфраструктури, своєчасно виявити аварійні ситуації, деформацію опор, різні сторонні об'єкти у охоронній зоні лінії електропередач.

За допомогою спеціальних ультрафіолетових датчиків безпілотники можуть визначити координати коронного розряду на ЛЕП. Спеціальні мультикоптери використовуються для протягування дротів між опорами, розділеними природними перешкодами. Крім цього, за допомогою безпілотників можна проводити тепловізійний контроль силових елементів високовольтних ліній та аналізувати провисання проводів.

Геодезія та кадастр

Для створення топооснови проводиться аерофотозйомка високої роздільної здатності з точною координатною прив'язкою. На її основі створюються ортофотоплани та тривимірні моделі місцевості. Спеціалізовані дрони розраховані на встановлення корисного навантаження та обладнання, що дозволяє виконувати описані завдання.

Нафтогазовий сектор

В нафтогазовому секторі БПЛА можуть здійснювати широкий спектр робіт. Найбільш перспективним є застосування безпілотних літаків для регулярних обльотів трубопровідних систем. Безпілотники із встановленими камерами та тепловізорами дозволяють оперативно виявити аварії на трубопроводах, розливи нафтопродуктів, місця несанкціонованих врізок, займання лісових масивів та торфовищ у районах проходження трубопроводів. За результатами зйомки створюється спільний фотоплан та карта з точним розташуванням важливих об'єктів.

БПЛА також використовуються для інспекції паливних сховищ та факельних труб при плануванні та супроводі будівництва для екологічного моніторингу.

Гірська промисловість

Геологи активно застосовують безпілотники для детальної оцінки місцевості: визначення площі та характеру аномалій ґрунту, отримання інформації, як ефективніше підібрати бурову техніку до потрібної точки.

БПЛА здатні проаналізувати місцевість на важкодоступних людині ділянках, що робить дані апарати незамінними у цій сфері.

Охорона

Охоронні агенції вже давно впровадили дрони у свою діяльність. Вони здійснюють не тільки повітряний моніторинг територій, що охороняються, але й відстежують рухомі об'єкти, виконують їх супровід на всьому шляху прямування. Часто їх використовують для стеження за персоналом або для оцінки рівня безпеки об'єкта.

Силові відомства

Армія, поліція та інші силові відомства використовують безпілотники для цілодобового патрулювання, доставки термінових вантажів до важкодоступних районів, охорони об'єктів та транспортних колон. Також дрони застосовуються безпосередньо під час бойових дій. В основному малі безпілотні повітряні судна застосовують як засіб ведення розвідки. До завдань таких БПЛА входить коригування вогню артилерії, аерофоторозвідка, отримання актуальних просторових даних, радіоелектронна розвідка, ретрансляція для систем зв'язку.

Для силових відомств необхідні надійні та невибагливі БПЛА, при цьому оснащені складним багатофункціональним обладнанням. Апарати, що застосовуються силовиками, повинні бути добре захищені як від зовнішніх впливів, так від перехоплення управління та зібраної інформації.

Часто у військових діях застосовують і цивільні безпілотники з камерами, оскільки вони досить добре підходять для розвідки.

Будівництво

Безпілотники дозволяють контролювати процес будівництва, регулювати та своєчасно виявляти помилки в технології зведення об'єкта, а також отримувати інформацію для розробки схеми подальших робіт. Камера надає чіткі фотографії для аналізу ситуації.

Важкі вантажні дрони також можуть використовуватися для доставки інструментів або будівельних матеріалів.

Лісове господарство

Компактність та маневреність дронів робить їх привабливими для використання в лісовому господарстві: оцінка умов території, визначення точок займання, ведення обліку поголів'я диких тварин та цінних порід дерев. Швидкість БПЛА дозволяє виявляти браконьєрів, запобігати вирубці лісу або незаконному полюванню на тварин.

Дорожнє господарство

БПЛА надають надточні дані, необхідні для проектування доріг. Вони виконують аналіз дорожнього покриття, за допомогою зйомки з високою роздільною здатністю фіксують проблеми на дорогах. Ефективно контролюють виконання дорожніх робіт.

Що таке БПЛА та які його перспективи?

Безпілотники вже давно беруть участь у технологічних перегонах і непомітно увійшли до нашого повсякденного життя. Справедливо буде сказати, що безпілотні технології мають величезні перспективи, і не лише у військовому плані. Досить розвинені технології БПЛА зможуть замінити пілотів як на полі бою, так і в цивільній авіації. Якщо на війні це збереже людські життя, то у мирний час ця технологія дозволить виключити людський фактор авіакатастроф. Розвиток БПЛА тісно пов'язаний із роботизацією всіх сфер життя, від доставки вантажів до громадського транспорту. В економічній ефективності цих змін немає жодних сумнівів.

Як вибрати квадрокоптер

Кількість та різноманітність безпілотників з кожним роком зростає, а компанії виробники розширюючи свій продуктовий ряд не тільки покривають всі потреби пересічних користувачів, а й винаходять нові ніші. Деякі ніші застосування дронів виникають через жахливі і трагічні події на кшталт війни. Тому ми підготували для вас велику статтю-гайд, який допоможе розібратися в різноманітності цивільних дронів, відповість на питання як вибрати квадрокоптер, і дізнатися які безпілотники потрібні ЗСУ.

Які бувають безпілотники

Описувати що таке квадрокоптер або дрон вже немає сенсу. Безпілотники вже звичний інструмент фотографів, відеографів, блогерів або просто настирлива дитяча іграшка. Але правильно підібрати квадрокоптер все ще залишається нетривіальним завданням. Далі йтиметься про справді важливі речі на які варто звертати увагу при купівлі дрону.

Маркування дронів

Часто упаковка може відповісти на питання, який квадрокоптер купити. Для цього є зручна система маркування. Цей параметр вказується на упаковці дрона та визначає на який рівень користувачів розрахована комплектація. Найчастіше трапляється чотири види маркування зазначених у характеристиках:

1. RTF (Ready to Fly або "готовий до польоту") - девайс комплектується всім необхідним для використання прямо з коробки: акумулятор, пульт, зарядний пристрій. Після покупки можна одразу виконати перший запуск.
2. PNP (Plug and Play) - означає "підключи та грай" але на практиці безпілотник поставляється без пульта, акумулятора та зарядного. Більше підійде назва "докупи і грай".
3. BNF (Bind and Fly, «приєднай і літай») – у коробці з дроном не діставатиме пульта. Цей тип комплектації розрахований на досвідчених користувачів зі своїм пультом.
4. ARF (Almost Ready to Fly «Майже готовий до польотів) – практично конструктор для ентузіастів у вигляді розібраного пристрою, найчастіше навіть без пульта. Варіант для професіоналів, які краще знають які деталі їм потрібні і де повинні бути.

Кількість гвинтів

Вибираючи квадрокоптер будьте готові побачити чотири гвинти у своєму пристрої (спасибі кеп). Якщо ж ваші уподобання більш специфічні, зверніть увагу також на інші конфігурації та їх особливості:

• Трикоптери (3 гвинти) - вага і кількість гвинтів менше маневреності більше.
• Гексакоптери (6 гвинтів) – більша кількість гвинтів дає більшу стабільність, вантажопідйомність та висоту на якій може працювати дрон.
• Октакоптери (8 гвинтів) – все трохи краще, ніж у шести гвинтів.
• Мультикоптер (понад 2 гвинти) – нічого специфічного, просто загальна назва для безпілотників з гвинтами.
  

Тип двигуна

Є два види двигунів, які використовуються в дронах: колекторні і безколекторні. Якщо коротко, то безколекторні у всьому краще. А якщо докладніше:

Колекторні (brushed). Їх також називають щітковими через наявність щетинок, що подають постійний струм на обмотку. Мотор такого типу дешевше, має трохи меншу вагу та простий у обслуговуванні. З іншого боку, наявність щітки означає підвищений знос, низький ККД, малу швидкість обертання, перегрів і низьку надійність.

Безколекторні (brushless). Більш досконалий тип моторів позбавлений щіток та його недоліків. Безщіткові мотори довговічні, зносостійкі, слабо гріються, мають великий ресурс і тихі в роботі. На жаль такі мотори дорожчі у виготовленні та ремонті.

Колекторні двигуни зустрічаються в бюджетних моделях так як навіть в моделі середнього сегмента вже ставлять якісний безколекторні електромотори.

Розміри безпілотника

Перед тим як вибрати квадрокоптер, ще важливо враховувати розмір. Від розміру та ваги безпілотника часто залежить його ціна та специфіка використання, потрібно це враховувати одразу. Всі дрони можна умовно поділити на кілька груп залежно від розміру:

Дрони іграшки. Пристрій розміром з долоню або менше. Часто складається тільки з мотора та лопастей, не має камери та кріплень. У комплекті з такими іграшками може йти простий пульт, а час роботи дрону рідко доходить до 10 хвилин. Ідеальний варіант подарунка для дитини.

Квадрокоптери середнього розміру. Такий дрон вже може бути серйозним інструментом для відеозйомки або ж не менш серйозною іграшкою. Дрони середнього розміру обладнуються камерами, сенсорами та радарами, пультом із безліччю налаштувань та можливістю підключити смартфон. У цьому класі дрони вже можуть бути модифіковані за допомогою різноманітних лопастей, обвіса або камер.

Важкі дрони. Дорогі безпілотники професійного класу. Найчастіше такі дрони використовуються на виробництвах, при транспортуванні невеликих вантажів, у рятувальних операціях, у силових структурах чи військових операціях, під час зйомки важкими професійними камерами. Дрони цієї категорії вже серйозний інструмент із потужними моторами, повноцінним захистом від ударів, дощу та птахів, з можливістю підвісити важку апаратуру (великі камери, тепловізори, вимірювальні прилади, далекоміри тощо), з гнучкою кастомізацією та ремонтопридатністю.

Камери та її характеристики

Камера це один з основних компонентів дрону і багато хто вирішує, який квадрокоптер купити орієнтуючись тільки на параметри камери. Тому, якщо призначення дрона не обмежується дитячим подарунком, необхідно приділити велику увагу вибору камери. Насамперед потрібно визначити який тип камери вам потрібен: вбудована чи виносна.

Вбудована камера. Весь пристрій камери знаходиться в корпусі дрону. Як правило вбудована камера має обмежену рухливість, але сам дрон більш маневрений. Такі камери можуть бути як бюджетні (їх якості вистачить лише на фото), так і професійного рівня з можливістю зйомки відео в 4K. Топові моделі квадрокоптерів обладнуються якісними камерами в колаборації зі знаменитими брендами (Hasselblad, Leica).

Виносна камера. Дрони з виносною камерою мають характерну конструкцію, яка дозволяє прикріпити професійну фото або відео камеру чи екшн камеру. Плюси такого дрона очевидні, ви можете замінити комплектну камеру на свою апаратуру і отримати звичну для вас якість відзнятого матеріалу. У продажу також є дрони взагалі без камери, це дозволить заощадити бюджет.

Що стосується параметрів камери, то вибір матриці в дроні мало чим відрізняються від вибору матриці в смартфоні. Чим дорожчий пристрій тим якісніша камера буде на борту.

Є кілька порад для початківців, які допоможуть підібрати квадрокоптер з камерою:

Діапазон роздільної здатності в камерах може змінюватись від 0,3 МП до 4К. Це впливає не тільки на якість картинки, але і на розмір кінцевого кадру. Якщо ваша мета фото в соцмережах, то не варто гнатися за великою роздільною здатністю. 720p і вище вважається добрим показником для початківців. Для професійної відеозйомки може вже не вистачити навіть Full HD (1080p), потрібно придивитися до квадрокоптерів з 4К камерою (2160p).

Якщо виділити особливо важливі параметри для подібних камер, то це буде кут огляду (хорошим вважається мінімум 80 градусів), якість підвісу та стабілізації, тому що в польоті особливо важливо отримати стабільну картинку.

Строк служби батареї

Час автономної роботи можна прив'язати до цінового діапазону та розміру дрону. Чим дорожчий і більший пристрій, тим об'ємнішою буде батарея і більш тривалий час у повітрі (від 5 до 50 хв). Але є кілька нюансів на які слід звертати увагу, якщо для вас автономність критична:

• Навіть на топових моделях час роботи може бути меншим ніж у середньому сегменті через роботу багатьох датчиків, і більш якісної камери.
• Вказаний виробником час роботи розраховується в ідеальних умовах роботи (без вітру, опадів, частої зміни висоти тощо). У реальному використанні воно завжди буде меншим.
• Важливо вибирати варіант із легкою та зручною заміною акумулятора. Взявши з собою 3-4 додаткові батареї, ви зможете в стільки ж разів продовжити час зйомки.
  

Дальність польоту

Від об'єму акумулятора залежить і дальність польоту. Винятками можуть бути хіба що гоночні моделі пріоритетом яких є швидкість, а не зйомка та стабілізація.

Функціональні особливості квадрокоптерів

У вас вже є загальне уявлення про те як вибрати квадрокоптер, тепер необхідно визначитися з особливостями і фішками які вам знадобляться в роботі. Є багато додаткових факторів, які можуть вплинути на покупку дрона в залежності від завдань.

Керування коптером

Більшість виробників пропонують користувачеві завантажити їх фірмовий додаток для смартфона для керування їх безпілотником. Ці застосунки відрізняються за якістю і функціональністю, але дещо їх пов'язує - вони не замінять повноцінний пульт керування.

Управління дроном за допомогою смартфона має низку обмежень:

• Низька чутливість;
• Дистанція, на якій працює зв'язок, рідко перевищує 30-50 метрів;
• Низька точність керування;

Повноцінний комплектний або окремо куплений пульт дасть вам максимум можливостей під час роботи з пристроєм. Про пульти йтиметься нижче.

Пульт керування коптером

Квадрокоптери середнього класу та вище комплектуються пультом керування. Як правило "рідний" пульт дасть вам повний контроль над всією функціональністю та можливістю дрону. Тим не менш, пульт управління можна легко замінити, варто лише враховувати мінімальні вимоги для сумісності.

Вибираючи пульт від стороннього виробника, необхідно дивитися на кількість каналів зв'язку з дроном (4 і більше). Від кількості каналів залежить гнучкість керування дроном оскільки на кожен вбудований в дрон пристрій виділяється окремий канал (мотори, камера, датчики, стабілізатор тощо). Тому чим крутіший дрон, тим крутіший у нього пульт і кількість пристроїв якими ви зможете керувати окремо.

Датчики

Можливості квадрокоптера можуть бути дуже широкими в залежності від кількості вбудованих датчиків:

• GPS дозволяє задавати точки обльоту або приземлення на карті;
• Барометр/альтиметр для кращого орієнтування на висоті та визначення атмосферного тиску;
• Акселерометри для визначення кута нахилу дрона та його швидкості;
• Магнітометр компас що допоможе у навігації;
• Гіроскоп для вимірювання кутового прискорення.

Вся ця технологічна начинка дозволить автоматизувати безліч процесів і виконувати деякі корисні трюки, про які мова піде нижче.

Програмні функції

Якщо квадрокоптер обладнаний достатньою кількістю датчиків та сенсорів, ви зможете реалізувати безліч цікавих сценаріїв використання.

Додаткові програмні функції не тільки полегшують управління та виконання поставлених завдань, але також дозволяють досягти вражаючих кадрів. Ось найпопулярніші:

• Повернення додому. Якщо ви втратили квадрокоптер з поля зору або просто втратили до нього інтерес, дрон самостійно прилетить і сяде на те місце звідки був запущений з точністю до 1м при активації цієї функції. Якщо дрон досить розумний, то він навіть не натрапить на перешкоди.
• Автоматичний політ. Дрон пройде та зніме все по призначених на карті точках. Небезпека натрапити на перешкоди залишається.
• Headless Mode. Безголовий режим означає, що дрон буде керуватися незалежно на власну орієнтацію у просторі. Тобто якщо дрон повернутий до вас "обличчям" і ви натиснете на пульті "вправо", дрон полетить у ваше "право" а не у своє.
• Follow me. На зазначеній висоті та відстані дрон слідуватиме за оператором.
• Обліт точки. Політ навколо заданої точки на певній відстані та висоті.

• Перегляд від першої особи (FPV). Використання спеціальних окулярів або шолома, який дозволить “бачити очима дрона”. Дуже цікавий досвід використання, але вимагає додаткового обладнання та потужного каналу зв'язку.
• Утримання висоти. Дрон зависає на вибраній висоті, використовуючи вбудований барометр.
• Зміна швидкості польоту. Можна задати не тільки точки обльоту, але також швидкість для більш ефективного відеоряду.
• Автоматичний зліт та посадка. Істотно полегшують роботу з дроном в перший час.
• Управління жестами. Для цього використовуються спеціальні рукавички чи насадки на пальці. Дозволяє ефективно управляти польотом дрона помахом руки під час вистав або шоу.
• Автоматичний обліт перешкод. Дрон сам визначатиме перешкоду перед собою і облітатиме її. Ключова функція, яка забезпечує якісну роботу всіх попередніх і збереже пристрій від катастроф.
  

Технологія зв'язку

Для передачі сигналу між пультом керування та дроном використовують кілька видів зв'язку.

• Bluetooth. Використовується в найдешевших дронах і потихеньку заміщається просунутішими видами зв'язку.
• Wi-Fi. Досить якісний цифровий вид зв'язку але має обмеження щодо відстані та стабільності.
• Радіоканал. Найпоширеніший аналоговий канал зв'язку. Найчастіше зустрічається стандарт 2,4 ГГц (велика відстань, але погано проходить крізь стіни) і рідше 5,8 ГГц (велика швидкість передачі сигналу та менший радіус дії).
• Фірмові технології (наприклад, Lightbridge у DJI). Власні розробки виробників дронів. Як правило, використовуються напрацювання вищевказаних стандартів.

Дрони професійного класу іноді використовують поєднання сильних сторін кількох видів зв'язку. Якщо ви думаєте, який квадрокоптер купити для польотів між будівлями, радимо звертати увагу на цей параметр.

Радіус дії

Максимальна дальність роботи безпілотника визначається видом використаного зв'язку та потужністю передавача. Дешеві дрони керовані Bluetooth або Wi-Fi літають на відстані не далі ніж 10-20м.

Дрони PRO сегмента можуть обмінюватися сигналом на відстані до 10 км. Варто враховувати що закони фізики скорочуватимуть функціональні можливості та якість картинки з кожним кілометром який віддаляє дрон від оператора.

Перед покупкою

Насамперед перед тим як вибрати квадрокоптер, необхідно чітко визначити, яким чином ви збираєтеся його використовувати. Для кращого розуміння задайте собі такі питання:

Для якої мети буде використаний відзнятий матеріал

Відповідь на це питання допоможе вам визначити, яку вигоду ви отримаєте від безпілотника та які програми вам потрібно буде встановити на нього. Наявність продуманого та чіткого плану застосування знятих даних допоможе не тільки вибрати правильний дрон, але й заощадить час та гроші. Як правило, цілі можна підігнати під наступні категорії:

• Дитячий подарунок: для цього може підійти бюджетна модель взагалі без камери, якщо дрон розглядатиметься як відносно дорога іграшка.
• Соцмережі: для того, щоб зробити гарне селфі або групове фото з відпустки, знадобиться невеликий дрон з гарною стабілізацією або кріпленням для телефону. Час роботи не має великої ролі.
• Полювання: бажано наявність гарного акумулятора, захисту від вологи, пилу та механічних пошкоджень, а також тепловізора.

• Маркетинг: вам знадобиться відео формату 4K та фотографії високої роздільної здатності;
• Інспектування: механічний затвор із частотою 20 кадрів в секунду та передачею відео високої роздільної здатності на пульт дистанційного керування;
• Картографія: проектні карти з підтримкою GPS та даними про висоти точок рельєфу місцевості;
• Вертикальне сканування: лазерний сканер LIDAR, повнокольорова камера та програмне забезпечення для 3D-моделювання.
  

Частота використання

Те, як часто ви маєте намір використовувати свій квадрокоптер, впливає на вибір конструкції та начинки дрону. Заздалегідь визначте, якою буде частота використання БПЛА:

• Щоденний/Тижневий: Це має бути дрон професійної категорії, спроектований з урахуванням необхідності частого застосування та тривалих польотів.
• Сезонний/Щорічний: В даному випадку вам, можливо, не доведеться занадто замислюватися про спеціальну страховку і віддати перевагу моделі, яка проста і зрозуміла у використанні.
  

Захист

Який дрон купити щоб працював в екстремальних умовах? Рівень захищеності дрона на пряму залежить від його призначення:

• Аматорські пристрої мають мінімальний захист лопастей та призначені для роботи в ідеальних умовах (без опадів та з мінімальним вітром).
• Квадрокоптери середнього рівня вже мають міцні корпуси з якісного полімеру або металу, еластичні лопасті та пристрої для екстреної посадки.
• Дрони топового сегмента та професійні моделі оснащені просунутими радарами для орієнтування у просторі, що допомагає уникнути зіткнення. Також корпус таких пристроїв захищений від сильного дощу, вітру, піску та пилу. Як правило такий дрон має масу деталей, що легко замінити, що дуже спрощує ремонт.

Як вибрати квадрокоптер для ЗСУ

Військове протистояння між російськими загарбниками та українськими захисниками вже увійшло в історію і вивчатиметься у підручниках з військової справи ще багато років. Військові експерти називають цю війну – мережево-центричною. Це означає, що всі частини та підрозділи збройних сил об'єднані в єдину цифрову мережу, отримуючи при цьому інфокомунікаційну перевагу перед ворогом.

Величезну роль у цьому відіграли безпілотники, які використовує ЗСУ. Це не лише бойові БПЛА, а й цивільні дрони, які забезпечують українських захисників тисячами очей. Об'єднана інформаційна мережа квадрокоптерів допомагає будувати докладну мапу переміщень, розташувань та осередків супротивника. Це дозволяє Українським військам та воїнам тероборони завдавати швидких нищівних ударів по загарбнику.

Який квадрокоптер купити Збройним Силам України

У широке поняття "безпілотник" може входити безліч пристроїв як цивільного, так і військового призначення. БПЛА (Безпілотний Літальний Апарат) ударні або бойові дрони це спеціалізовані пристрої, які розробляються з урахуванням специфічних потреб збройних сил. Такі літальні апарати недоступні звичайному користувачеві через високу ціну та правові обмеження. Проте навіть знайомі всім цивільні квадрокоптери широко використовують на війні, і часто мають низку переваг:

• Громадянські безпілотники в рази дешевші за військові розробки.
• Звичайний дрон розрахований на використання навіть непідготовленим користувачем.
• Можна купити практично у будь-якому магазині електроніки.

Ці якості дозволяють звичайним дронам брати участь у бойових діях не гірше за військові модифікації. 

За час російського вторгнення в Україну участь цивільних квадрокоптерів важко переоцінити. Нашим воїнам допомагають мільйони громадян, забезпечуючи оперативною інформацією використовуючи, начебто, іграшки для ентузіастів, блогерів та фотографів. Перевага наших військ у тому, що будь-яка візуальна чи координаційна інформація використовується в бою.

Не бойові дрони продовжують грати найважливішу роль як в обороні, так і в контрнаступі та звільненні українських міст та їх мешканців.

Що таке регенеративна медицина і як вона допоможе ВСУ